Андрій Кокотюха - Осінній сезон смертей

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрій Кокотюха - Осінній сезон смертей» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 1997, Жанр: Маньяки, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Осінній сезон смертей: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Осінній сезон смертей»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

"…автор уміє будувати цікаві сюжети, захоплювати читача своєю інтригою. А для читача це дуже важливо, адже він любить і заплутане плетиво кримінального сюжету, і впізнавати знайомі ситуації, і радіти, розгадавши розвиток колізії».
Соломія Павличко Журнальний варіант Березіль, 997 р. N 3–4

Осінній сезон смертей — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Осінній сезон смертей», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Сюди!!!

Просто переді мною на підлогу з гуркотом падає якийсь посуд, швидше за все — кастрюля. Алик уже поряд, спалахує сірник. У стінку втискується переляканий негр, крик прямо в писок з темряви будь-кого перелякає. На підлозі справді валяється кастрюля, він навпомацки пробирався з посудиною на кухню. Алик копнув ногою кастрюлю, виматюкався. Негр шмигнув у свій блок, хряснули двері.

— Чого верещиш?

— Я думав…

— Думав він! Мать твою! Іди далі!

Через десять хвилин останній можливий закапелок гуртожитку було обстежено. Або Макс ховається в якійсь кімнаті, або причаївся на даху.

— Добре, пішли донизу, — розпорядився Алик. Його обличчя не було видно в темряві коридору, але по голосу я відчував — він не зовсім впевнений у правильності наших дій.

Повільно спускаємося. Десь між п’ятим і четвертим поверхами мені під ногу попало щось слизьке, і я ледь не загримів по сходах, вчасно встиг схопитися за бильця. Алика це чомусь розсмішило. У прохідному коридорі на нас уже чекали Гоша з Маленьким Аликом.

— Що робимо далі?

Питання, задане Гошею, цікавило всіх. Алик пошкрябав заросле підборіддя. Кавказьке самолюбство, зрозуміло, нікому не дозволить ось так просто відступити.

— Зараз щось придумаємо, — Алик витяг з кишені пачку сигарет. — По-любому не міг повз нас чмихнути. Тут він десь.

Усі троє вже давно поховали свою зброю, тільки я замислено грався ножем. Ховав лезо, натискав кнопку — клац! — знову ховав, знову натискав — клац! Щось мені в цьому всьому не подобалося. Не міг він не залишити для себе виходу. Не міг загнати себе в глухий кут свідомо. Чомусь він побіг не додому, а саме сюди забіг… Клац! Ясне діло, дома в нього кохана жінка, не може ж він — клац! — привести до неї своїх ворогів… Але ж і попадатися він не збирається. Клац!

— Кінчай клацати! Думати заважаєш!

Цигарки дістали вже всі троє. Алик запалив сірника, але припалити не встиг — вогник згас на півдорозі до сиґарети. Вилаявшись, він запалив ще один. Цей теж згас.

Ми стояли якраз на протязі. Я вже давно звернув на це увагу і зробив кілька кроків убік. На майданчику між першим і другим поверхом у віконній рамі не було скла, вітер дув саме звідти. Ось і гуляють протяги…

Вікно… Протяги … І раптом я все зрозумів. І одразу ж до мене дійшло головне — нема часу пояснювати, діяти треба негайно. Пояснення — потім, я злякався самої думки, що вже пізно вживати будь-яких заходів.

Цей страх підшморгнув мене, як удар шпорами скакового коня. Кількома стрибками я досяг вікна, скочив на підвіконня. Ніж у руці заважав, і я пожбурив його кудись у куток. За спиною хтось щось вигукнув, та в мене не було часу відволікатися на різні дрібниці. Холодний вітер кинув у обличчя краплі дощу, я замружився, почасти ще й для того, щоб подолати страх висоти, який пробуджується в такі хвилини. Висота невелика, але навіть у басейні я завжди замружуюсь, навіть коли стрибаю з півметрової тумбочки. А тут метрів три-чотири… Треба добре відштовхнутися…

Я стрибнув. М’яка від дощу земля стала моїм союзником — приземлення було вдалим, ось тільки рівновагу втримати не вдалося, я завалився набік. Скочив, знову ледь не грохнувся. Світло з вікон падало вниз, і я звернув увагу на прим’ятину в землі — Макс приземлився тут. Вперед!

Інстинкт підказував мені, куди бігти, і я мчав, не розбираючи дороги. Кілька разів я падав, із ніг до голови вимазався грязюкою. На бігу інстинкт поступився місцем твердій впевненості, що здогади мої правильні, і що я, ідіот, який встиг дізнатися про Макса майже все, зобов’язаний був згадати цю дрібницю і розкусити його план. Тепер я повинен виправляти власні помилки. Якщо встигну.

Попереду замаячила біла пляма, яка розплилася на землі. Вона була не суцільною, в неї ніби влипла темна тінь. У відчайдушному ривкові я скоротив відстань до білої плями. І з розгону врізався в людську постать, яка стояла на колінах.

Того світла, що випромінювали вікна, було досить, щоб побачити розпластану на мокрій землі Юльку. Поли білого плаща широко розметані. Вона, здається, вже не опиралася натискові на горло могутніх рук Макса, котрий одним коліном, правим, упирався в землю, другим давив Юльці на живіт. На мою атаку він ніяк не відреагував, навіть не повернув голови. Своєю справою він займався зосереджено.

Я відчайдушно замолотив кулаками по спині Макса. З усієї сили копнув його ногою. Обхопив руками за шию, смикнув за волосся. Тільки після цього він немов отямився, пустив Юльку, повільно підвівся і повернувся до мене. Ми дивилися один на одного, важко дихаючи.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Осінній сезон смертей»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Осінній сезон смертей» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Андрій Кокотюха - Клуб Боягузів
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Аномальна зона
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Київські бомби
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Шукачі скарбів
Андрій Кокотюха
libcat.ru: книга без обложки
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Зламані іграшки
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Небезпечна спадщина
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Група залізного порядку
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Пригоди Клима Кошового
Андрій Кокотюха
Отзывы о книге «Осінній сезон смертей»

Обсуждение, отзывы о книге «Осінній сезон смертей» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x