Ю Несбё - Мисливці за головами

— Я пішов, Класе, з твого дозволу, — сказав я і відчинив вікно за узголів’ям ліжка. — У тебе є останній шанс. Підніми пістолет. Якщо зможеш убити мене, то зможеш потім і «швидку» викликати.

Він вирячився на мене порожніми очима. Крижаний вітер увірвався в кімнату. Безсумнівно, настала зима.

— Ну ж бо, — сказав я. — Що тобі, взагалі-то кажучи, втрачати?

Вочевидь, така логіка змогла пробитися у його приголомшений шоком мозок. І швидким рухом, значно швидшим, ніж це видавалося можливим при його ушкодженнях, він кинувся на підлогу і схопив пістолет. Град куль з пістолета-кулемета, свинець, цей м’який, важкий, отруйний метал, здійняв скалки паркету між його ніг. Але перш ніж автоматна черга вдарила знов, різонувши по грудях, пройшовши крізь серце і продірявивши легені, він устиг зробити постріл. Одиночний постріл. Його звук луною відбився від стін. І знову запала тиша. Мертва тиша. Тільки негучне гудіння вітру. Німе кіно завершилося німим кадром, застигши на морозі, що проник до кімнати.

І цей кадр був бездоганним.

Музична заставка інформаційно-дискусійної програми «Вечірня редакція» — простий гітарний перебір — породжувала у глядачів асоціації скоріше з босановою, похитуванням стегнами і кольоровими коктейлями, аніж із сухими фактами, політикою і гнітючими соціальними проблемами. Скажімо, із злочинністю — темою сьогоднішнього вечора. Музична фраза була зовсім короткою, бо «Вечірня редакція» — передача серйозна, де говорять по суті і намагаються проникнути у корені проблеми.

Напевне, саме тому на початку програми камера, що висить на операторському крані в «Студії-3», показала всіх учасників обговорення згори, а потім стала повільно опускатися, завмерши великим планом на ведучому передачі, Одді Г. Дюбваді. І той, як завжди, відірвався тієї миті від паперів і зняв окуляри для читання. Напевне, таким був задум режисера, напевне, він чи вона хотіли таким чином створити враження, що новини тут обговорюються просто з жару, що Г. Дюбвад ледве сам устиг їх прочитати.

У Одда Г. Дюбвада було густе, коротко пострижене волосся, сиве на скронях, і характерне сорокарічне обличчя. Він виглядав на сорок і у свої тридцять, і у п’ятдесят. У Одда Г. Дюбвада був ступінь кандидата соціологічних наук, аналітична, інтелігентна манера вести розмову і явні таблоїдні здібності. Але не це, вочевидь, не це стало вирішальним для керівництва каналу, коли воно вибрало саме його ведучим дискусійної програми, а та робота, яку Одд Г. Дюбвад робив половину свого свідомого життя як ведучий новин. Ця робота полягала здебільшого в тому, щоб зачитувати готові тексти з правильною інтонацією і виразом обличчя, в правильному костюмі і з правильною краваткою, і, вочевидь, інтонація, вираз обличчя і краватка Дюбвада виявилися до такої міри правильними, що забезпечили своєму носієві вищий рівень довіри, ніж будь-якій іншій людині з нинішніх мешканців Норвегії. А високий рівень довіри — це саме те, що необхідно тому, хто веде програму на кшталт «Вечірньої редакції». Як не дивно, бездоганності іміджу Одда Г. Дюбвада тільки посприяли його неодноразові зізнання в тому, що він обожнює свої рейтинги і що на редакційних нарадах саме він, а не керівництво каналу, просував найбільш комерціалізовані проекти. Одд Г. Дюбвад бажав чути від своїх гостей висловлювання провокаційні та хвилюючі, а не усілякі там сумніви, міркування і неоднозначні думки, більш доречні в газетах.

На питання ЗМІ його незмінною відповіддю було:

— Чи варто доручати дискусії про королівську родину, названих дітей у гомосексуальних сім’ях і зловживання страхових компаній якимось несерйозним діячам, коли ми можемо обговорити все це у «Вечірній редакції»?

«Вечірня редакція» мала безсумнівний успіх, а Одд Г. Дюбвад був зіркою. Тобто зіркою такої величини, щоб після гучного скандалу і не менш гучного шлюборозлучного процесу дозволити собі одружитися з однією з юних зірок жіночої статі з того ж каналу.

— На сьогодні у нас дві теми, — промовив він голосом, що вже трохи вібрував від стримуваного смакування, проникливо дивлячись з екрана. — У першій частині програми ми підіб’ємо підсумки однієї з найкривавіших драм за всю історію Норвегії. Після місяця напруженої роботи поліція стверджує, що зуміла нарешті звести докупи всі лінії так званої «Справи Граафа». Вона включає в себе вісім навмисних убивств. Чоловік, задушений у себе на фермі в околицях Елверума. Четверо поліцейських, збиті на смерть викраденим трейлером. Жінка, застрелена у себе вдома в Осло. Поки нарешті головні дійові особи не застрелили одне одного в тонсенхагенському будинку. Останній епізод було, як відомо, зафіксовано на відео завдяки тому, що в будинку було встановлено систему автоматичного спостереження, і ці кадри встигли обійти увесь Інтернет за останні тижні.