Ю Несбё - Мисливці за головами

Господи, як я кохаю цю жінку.

Мій погляд знов ковзнув на публіку, що тут зібралася. І зупинився на одному блідому обличчі. Це могла бути вона. Лотте. Ті ж печальні очі, які я вперше побачив саме тут. Але це була не вона. Закритий розділ. Але образ Лотте переслідував мене решту вечора, як бездомний собака.

— Запізнюєшся, — сказав Фердинанд, коли я увійшов в офіс. — Із похмілля.

— Ноги зі столу, — сказав я, обійшов навколо письмового столу, увімкнув комп’ютер і, смикнувши за шнур, опустив жалюзі. Тепер світло вже не било в очі, і я зняв темні окуляри.

— Слід розуміти, вернісаж пройшов удало? — заскиглив Фердинанд саме таким голосом, який бив у больову точку в моєму мозку.

— Були танці на столах, — відповів я і глянув на годинника. Пів на десяту.

— Але чому кращі вечірки — це завжди ті, куди ти не потрапив? — зітхнув Фердинанд. — Хто-небудь з відомих людей там був?

— З відомих тобі?

— Із знаменитостей, дурнику! — І помах рукою з обертанням кисті.

Його наполегливе прагнення постійно виглядати як на естраді вже припинило мене дратувати.

— Дехто був, — сказав я.

— Арі-Бен? [5] Норвезький письменник, чоловік норвезької принцеси Мерти Луїси, доньки правлячого короля Харальда V.

— Ні. Ти ж будеш на зустрічі Ландера із замовником сьогодні о дванадцятій?

— Так. А Ханк фон Хельвете [6] Вокаліст норвезької хард-рок-групи «Турбонегро», справжнє ім’я — Хане Ерік Дювік Хусбю. був? Вендела Кірсебом? [7] Акторка й одна з найуспішніших моделей у Швеції 1990-х.

— Вийди, мені працювати треба.

Фердинанд зробив ображене обличчя, але виконав прохання.

Коли двері за ним зачинилися, я забив у гугл Класа Граафа. І кілька хвилин по тому я вже знав, що він шість років був головою і співвласником «ХОТЕ», аж до самого продажу компанії, був чоловіком бельгійської фотомоделі й у 1985 році став чемпіоном Нідерландів з військового п’ятиборства. Я здивувався, що окрім цього більше нічого не знайшлося. Добре, о третій годині ми використаємо м’яку версію методу Інбау, Рейда і Баклі, і тоді я дізнаюся все, що мені необхідно. А перед тим слід облагодити одну справу. Невелику конфіскацію. Я відкинувся назад і заплющив очі. Люблю азарт, але ненавиджу очікування. Серце вже билося трохи швидше норми. Майнула думка: було б чого йому битися. Вісім тисяч. Не так багато, як здається. У моїй кишені ця частка набагато менша, ніж частка Уве Чикерюда в його. Часом я починав заздрити його простому життю, його самотності. Це було перше, у чому я пересвідчився, коли проводив із ним співбесіду на посаду начальника охоронного агентства, — що навколо нього не буде зайвих вух. Як я здогадався, що він мій кадр? По-перше, його оборонно-агресивна манера триматися. По-друге, те, як він відбивав мої питання — так, ніби досконало володів технікою допитів.

А тому я майже здивувався, коли потім, пробивши його по базах, не знайшов за ним жодного кримінального минулого. Тоді я зателефонував одній знайомій, яка отримує від нас гроші за неофіційною відомістю. За родом діяльності вона має доступ до поліцейського архіву «перевихованих», куди заносяться дані про всіх звинувачуваних після того, як вони виходять на свободу, і — незважаючи на назву — ніколи з нього не видаляються. І те, що вона змогла повідомити мені, свідчило про те, що я не помилявся — Уве Чикерюд пройшов стільки поліцейських допитів, що мав можливість дослідити дев’ятиступеневу систему вздовж і впоперек. Утім, Чикерюда ніколи не було ні за що засуджено. Це говорить про те, що хлопець зовсім не ідіот, а просто страждає на важку дислексію. [8] Дислексія — порушення у сприйнятті подібних літер.

Чикерюд був невисокого зросту, з темним і густим, як у мене, волоссям. Я звелів йому підстригтися, коли він уже збирається керувати охоронним агентством, — довелося пояснити, що ніхто не відчує довіри до субчика із зовнішністю роуді із списаної в архів хард-рок-групи. Але що було мені робити із зубами, коричневими від шведського снюсу. [9] Снюс — різновид тютюнових виробів, подрібнений та зволожений тютюн, що тримається між зубами та верхньою губою. Або з обличчям, видовженим, як лопать весла, та нижньою щелепою, що виступала вперед таким чином, що здавалося, ніби весь комплект забруднених снюсом зубів ось-ось вистрибне назовні і схопить щось на льоту, як у тієї жахливої істоти з фільмів про Чужого? Але, ясна річ, не варто вимагати занадто багато від людини із такими скромними амбіціями, як Чикерюд. Він був ледачим. Але хотів розбагатіти. Таким самим чином й інші бажання Чикерюда перебували в конфлікті з особливостями його особистості: він був злочинцем і схильним до насилля колекціонером зброї, але бажав жити у мирі й толерантності. Він мріяв, просто-таки благав про дружбу, але люди, ніби відчуваючи недобре, воліли триматися від нього подалі. Він був справжнім невиліковним розчарованим романтиком, який шукав кохання повії. Свого часу він безнадійно закохався в одну російську працьовиту шльондру і не міг її зрадити, хоча та — наскільки я з’ясував — не виявляла до нього жодного інтересу.