Стіґ Ларссон - Дівчина, що гралася з вогнем

— Дурниця, — сказав Залаченко. — Це звичайний палмтоп.

Коли Рональд Нідерман потягнувся, щоб глянути на комп’ютер, Лісбет Саландер шпурнула йому прямо в очі жменю піску. Пісок засліпив його, але він автоматично натиснув на курок. Пролунав приглушений постріл, але Лісбет уже відскочила на два кроки вбік і куля просвистіла там, де вона щойно стояла.

Вона схопила лопату і з розмаху опустила її гострим краєм на руку, в якій він тримав пістолет. Лопата з усієї сили вдарила йому по кісточках, і Лісбет побачила, як «ЗІГ-Зауер» відлетів далеко вбік і впав десь у кущах. З глибокого порізу над мізинцем струменем шугнула кров.

Він же повинен репетувати від болю!

Шукаючи перед собою в повітрі закривавленою рукою, Нідерман посунув уперед, одночасно відчайдушно протираючи другою рукою очі. У Лісбет залишалася єдина можливість виграти цей бій: потрібно було негайно завдати такого удару, який перетворив би його на безпорадного каліку. Але у фізичній силі вона безнадійно йому поступалася. Щоб утекти в ліс, їй потрібно було п’ять секунд. Високо змахнувши лопатою, вона постаралася повернути держак так, щоб потрапити в нього лезом, але зайняла неправильну позицію, і лопата плазом ударила його по обличчю.

Його перенісся хруснуло вдруге за ці кілька днів, і Нідерман замимрив. Усе ще засліплений, він все ж таки, розмахнувшись, правою рукою зумів відіпхнути від себе Лісбет Саландер. Вона відлетіла назад, спіткнулася об корінь дерева і впала, але за мить схопилася на ноги. Нідерман був на якийсь час знешкоджений.

«У мене вийде!» — промайнуло в думках.

Вона вже зробила два кроки до кущів, як раптом краєм ока побачила, що Олександр Залаченко піднімає руку.

«Чорт! Старий теж з пістолетом!» — блискавкою сяйнуло в мозку.

Вона шарахнулась убік, і в ту ж мить пролунав постріл. Куля потрапила їй у зовнішній бік стегна, і сила удару розвернула її на місці.

Болю вона не відчула.

Друга куля влучила їй у спину і засіла під лівою лопаткою, і тепер усе тіло пронизав різкий, паралізуючий біль.

Вона впала на коліна і кілька секунд не могла ворухнутися. Вона усвідомлювала, що ззаду залишився Залаченко, він був метрів за шість. Останнім зусиллям вона вперто звелася із землі і, похитуючись, ступила крок у напрямі кущів.

У Залаченка було досить часу, щоб прицілитися.

Третя куля потрапила їй у голову приблизно на два сантиметри вище за ліве вухо. Пробивши череп, куля викликала цілу мережу радіальних тріщин у черепній кістці і зупинилася в масі сірої речовини приблизно за чотири сантиметри від кори великих півкуль.

Для Лісбет Саландер медичний опис місцеположення кулі був чистою теорією. Практично ж куля завдала безпосередньої тяжкої травматичної дії. Останнім відчуттям Лісбет був удар вогняно-червоного болю, який змінився білим світлом.

Потім — морок.

Клац.

Залаченко спробував вистрелити ще раз, але руки в нього так трусилися, що він уже не міг цілитися. Вона мало не втекла. Нарешті він зрозумів, що вона вже мертва, і опустив пістолет, але його продовжувало трясти від приливу адреналіну. Він подивився на свою зброю. Він хотів залишити пістолет удома, але потім все ж таки сходив по нього і поклав у кишеню куртки, неначе це був оберіг. Монстр, а не людина! Їх було двоє дорослих чоловіків, причому один з них не хто-небудь, а Рональд Нідерман, та ще озброєний «ЗІГ-Зауером»! А ця чортова шльондра все одно мало не втекла!

Він кинув погляд на тіло дочки. У світлі кишенькового ліхтаря вона була схожа на закривавлену ганчіркову ляльку. Він поставив пістолет на запобіжник, засунув його в кишеню куртки і попрямував до Рональда Нідермана, який безпорадно стояв, нічого не бачачи від сліз, із закривавленою рукою і розбитим до крові носом. Востаннє у нього текла кров з носа після чемпіонського матчу з Паоло Роберто, а зараз його понівечив удар лопатою.

— По-моєму, у мене знову зламано перенісся, — сказав він.

— Дурень, — буркнув Залаченко. — Вона ж мало не втекла.

Нідерман усе ще протирав очі. Він не відчував болю, але очі сльозилися, і він майже нічого не бачив.

— Та випрямись ти нарешті, чорт тебе забери, — презирливо похитав головою Залаченко. — І що б ти без мене робив!

Нідерман несамовито моргав. Залаченко пошкандибав до тіла дочки, що лежало на землі, і потягнув, ухопивши за комір. Підвівши тіло, він поволік його до викопаної в землі ями, яка мала стати її могилою. Яма була дуже мала, щоб вона помістилася там на повний зріст. Він підтягнув тіло так, що ноги висунулися за край ями, і відпустив. Вона впала вниз, як мішок картоплі, і залишилася лежати в скоцюрбленій позі зародка.