Марио Пьюзо - Сицилієць

Те, що великий дон Кроче гарантує їм амністію від уряду, вразило навіть Пішотту. Але Ґільяно помітив суттєвий недолік у словах дона. Як йому знати, що дон не сам усе це вигадав? Що плани не крадені? Що міністр уже не відмовився від них? Йому потрібна зустріч безпосередньо з Треццою.

— Це заспокоює, — сказав Ґільяно. — Ваша особиста гарантія показує вашу доброту, те, чому народ Сицилії зве вас «доброю душею». Але Рим відомий своєю зрадливістю, а політики… ми знаємо, які вони. Я хочу, щоб хтось із довірених мені людей почув обіцянку Трецци з його власних вуст і взяв у нього документ, який мене переконає.

Дон був ошелешений. Під час усієї розмови він відчував до Турі Ґільяно саме тепло. Думав про те, як було б мати цього юнака за сина. О, як би вони керували Сицилією разом. І з якою грацією він мовив: «Цілую твою руку». То був один із небагатьох випадків за життя дона, коли хтось зачарував його. Але зараз він зрозумів, що Ґільяно не приймає його гарантій, і це дещо потьмарило його прихильність. Він був свідомий того, що ці допитливі прикриті очі, які так незвично дивляться на нього, чекають подальших доказів, подальших гарантій. Бо гарантій самого дона Кроче Мало їм недосить.

Надовго запанувала тиша: дон міркував, що йому сказати, інші чекали. Гектор Адоніс намагався приховати розпач, викликаний упертістю Ґільяно, та страх перед реакцією дона. Пухке біле обличчя отця Бенджаміно було схоже на морду ображеного бульдога. Але дон нарешті заговорив і всіх заспокоїв. Він зрозумів, що Ґільяно має на думці й що йому потрібно.

— Твоя згода в моїх інтересах, — сказав він Ґільяно. — Можливо, я надто захопився своїми аргументами. Але я допоможу тобі ухвалити рішення ось як. Дозволь передусім сказати, що міністр Трецца ніколи не дасть тобі ніяких документів: це надто небезпечно. Але він говоритиме з тобою й повторить те, що обіцяв мені. Я можу забезпечити тобі листи від князя Оллорто та інших владних представників шляхти, відданих нашій справі. Ще краще: я маю друга, який переконає тебе, — католицька церква підтримає твоє прощення. Я маю слово кардинала Палермо. Коли ти вислухаєш міністра Треццу, я влаштую тобі аудієнцію з кардиналом. Він теж пообіцяє тобі безпосередньо. І тоді ти матимеш обіцянку міністра юстиції всієї Італії, святе слово кардинала католицької церкви, який одного дня може стати нашим Папою, і моє слово.

Неможливо описати тон, яким дон вимовив останні два слова. Його тенор скромно стишився, наче він майже не наважується додати своє ім’я до інших, а додаткова порція енергії в цих словах не лишала сумнівів щодо важливості цієї обіцянки.

Ґільяно засміявся.

— Я не можу поїхати до Рима.

— То відправ того, кому повністю довіряєш. Я сам приведу його до міністра Трецци, а тоді — до кардинала. Ти ж, безсумнівно, довіришся слову князя святої церкви?

Ґільяно пильно дивився на дона Кроче. Мозок подавав сигнали тривоги. Чому дон так прагне допомогти йому? Звісно ж, він знає, що Ґільяно не можна до Рима, що він не ризикне так, навіть якщо тисячі кардиналів та міністрів дадуть йому слово. Тож імені якого посланця дон від нього чекає?

— Немає людини, якій я довіряв би більше, ніж своїй правій руці, — сказав він донові. — Візьміть із собою до Рима та Палермо Аспану Пішотту. Він любить великі міста, і, можливо, якщо його сповідь вислухає кардинал, навіть його гріхи будуть пробачені.

Дон Кроче відхилився на спинку стільця й махнув Гекторові Адонісу щодо кави. То був його старий трюк, яким він маскував своє вдоволення та тріумф. Наче нагальна справа була така нецікава, що її місце цілком могло зайняти примітивне бажання. Але Ґільяно, який виявився таким блискучим партизаном, коли став бандитом, інтуїтивно читав порухи душі людей та схеми їхнього мислення. Він одразу відчув це вдоволення: дон Кроче здобув дуже важливу перемогу. Турі й не спадало на думку, що дон Кроче понад усе прагнув лишитися наодинці з Аспану Пішоттою.

Два дні потому Пішотта супроводив дона Кроче до Палермо й Рима. Дон поводився з ним, як з особою королівської крові. Та він і справді був обличчям подібний до генерала з роду Борджіа, Чезаре. Різкі риси, тоненькі вуса, азійська жовтувато-темна шкіра, жорстокий, зарозумілий погляд, який пожвавлював його шарм, та зухвала підозра щодо всього у світі.

У Палермо вони зупинилися в готелі «Умберто», яким володів дон Кроче, і Пішотту там зустріли з усіма почестями — повели купувати новий одяг для зустрічі з міністром юстиції в Римі, дон Кроче обідав з ним у найкращих ресторанах. А тоді їх удвох прийняв кардинал Палермо.