Марио Пьюзо - Сицилієць

Міністр юстиції Франко Трецца теж злився на співвітчизників — зрадливий народ, хитрий навіть там, де не має від того зиску, гордий своєю честю, тоді як і нічного горщика не має. Він втратив усяку надію на них. Як вони могли проголосувати за соціалістів і комуністів, які зрештою знищать їхні родини й виженуть їхнього християнського Бога з усіх величних соборів Італії? Одна лише людина могла дати йому відповідь на це запитання й щось зробити з майбутніми виборами, які визначать політичну долю Італії. Тож він відправив по дона Кроче Мало.

Сицилійські селяни, що проголосували за ліві партії й вирішили скинути свого любого короля, були б вражені, якби знали, як лютують усі ці високопоставлені персонажі. Вони були б ошелешені тим, що такі могутні нації, як Сполучені Штати, Франція та Велика Британія, стривожені можливістю союзу між Італію та Росією — багато хто з них ніколи й не чув про ту Росію.

Уперше за двадцять років діставши в подарунок можливість демократично проголосувати, вбогі жителі Сицилії просто проголосували за тих кандидатів та партії, які пообіцяли їм можливість купити свій власний шмат землі за мінімальну суму.

Але вони були б нажахані, якби дізналися, що їхні голоси були голосами проти родинного укладу, проти Діви Марії та святої католицької церкви, святі образи якої з червоними свічками прикрашали кожну кухню та спальню на острові; нажахані тим, що проголосували за те, щоб перетворити собори на музеї й вигнати свого любого Папу подалі з італійських берегів.

Ні. Сицилійці голосували за клаптик землі для себе й своєї родини, а не за партію. Для них не було більшої радості в житі, аніж працювати на своїй землі, лишати вирощене в поті чола собі та своїм дітям. Їхнім уявленням про рай були кілька акрів пшениці, город на гірському схилі, крихітний виноградник, лимонове дерево й олива.

Міністр юстиції Франко Трецца був уродженець Сицилії й щирий антифашист, навіть провів якийсь час за ґратами за Муссоліні, перш ніж утекти до Англії. Це був високий, аристократичного вигляду чоловік, волосся його досі було вугільно-чорне, хоча в густій бороді вже пробилася сивина. Він був справжній герой, та водночас і безкомпромісний бюрократ та політик — видатне поєднання.

Міністр мав величезний кабінет у Римі, обставлений масивними старовинними меблями. На стінах висіли портрети президента Рузвельта та Вінстона Черчілля. Вікна були вітражні й виходили на маленький балкон. Сам міністр наливав вино для свого почесного гостя, дона Кроче Мало.

Потягуючи вино, вони обговорювали політичну ситуацію на Сицилії та прийдешні регіональні вибори. Міністр Трецца озвучив свої побоювання. Якщо Сицилія продовжить своє лівацтво в бланках для голосування, партія християн-демократів цілком може втратити контроль над урядом. Католицька церква теж може втратити свою законну позицію офіційної державної релігії.

Дон Кроче не відповідав. Він спокійно їв і мусив визнати про себе, що їжа в Римі значно краща за харчі на його рідній Сицилії. Дон схилив свою велетенську імператорську голову до спагеті з трюфелями, масивні щелепи жували розмірено й непохитно. Час від часу він витирав тонкі вуса серветкою. Величний дзьоб носа вартував над кожною новою принесеною слугами стравою, наче винюхуючи можливу отруту. Погляд стрибав розкішно накритим столом, від одного тареля до іншого. Він не вимовив ані слова, поки міністр нудив про винятково важливі державні справи.

Насамкінець принесли величезну тацю з фруктами та сирами. Тоді, за церемонним горнятком кави й круглим бокалом бренді, дон підготувався до розмови. Він пововтузився на незручному стільці, і міністр поспішно провів його до вітальні, де стояли м’які крісла. Наказав прислузі принести їм кави та бренді, а тоді відпустив. Міністр сам налив донові еспресо, запропонував сигару, від якої той відмовився, і приготувався вислухати мудрість дона, що, як він знав, має бути доречна.

Дон Кроче непохитно стежив за міністром. Його не вразили ані аристократичний профіль, ані грубуваті, чіткі риси обличчя, такі вольові. І борідка міністра йому не сподобалася: надто вже претензійна. Цей чоловік міг справити враження в Римі, але не на Сицилії. Утім саме він міг закріпити владу мафії на острові. То було помилкою минулого — глузувати з Рима, і наслідком її стали Муссоліні з фашистами. Дон Кроче не плекав ілюзій. Лівий уряд може серйозно взятися до реформ і знищення темного уряду «друзів друзів». Тільки уряд із християн-демократів збереже ті юридичні процеси, які захищали дона Кроче, тож він погодився приїхати до Рима з втіхою цілителя перед ордою калік, що страждають переважно на істерію. Він знав, що може зцілити їх.