Ю Несбё - Кров на снігу

Об одинадцятій ранку я стояв у крамниці скляних виробів. Заклад був повний людей, що вибирали подарунки до Різдва. Я стовбичив коло вікна, вдаючи, буцімто зацікавився обіднім сервізом, а сам стежив за будинком по той бік вулиці. Офіс Гофмана. Перед входом стояли двоє типів. Піне і якийсь чувак, якого я раніше не бачив. Новий персонаж тупав ногою, а дим від його цигарки плинув просто в обличчя Піне, який варнякав щось, що того іншого типа, здається, не дуже цікавило. Новачок був у величезній ведмежій шапці і шубі й при цьому стояв зсутулений, втягнувши голову в плечі, тим часом як Піне мав цілком розслаблений вигляд у своїй куртці кольору собачого лайна і в своєму клоунському капелюсі. Сутенери звичні до стояння на свіжому повітрі. Новий тип насунув шапку глибше собі на вуха. Але я думаю, він рятувався не так від морозу, як від словесного проносу Піне. Той витягнув цигарку з-поза вуха і показував її новому напарникові. Ймовірно, він розповідав стару історію про те, як у нього та цигарка за вухом від того самого дня, коли він кинув курити. Це, мовляв, його спосіб показати куреву, хто в домі хазяїн. А я гадаю, він просто хотів, щоб люди питали його, навіщо у нього сигарета за вухом, щоб він тоді міг морочити їм голову своїми балачками.

На новачку було забагато одягу, щоб я здатен був визначити, чи має він пістолет, а от у Піне кишеню куртки з одного боку щось відтягувало. Реально важкий гаманець або ж таки пукавка. Щось істотно важче за потворний ніж, з яким він зазвичай розгулював. Імовірно, той самий ніж, за допомогою якого він змушував працювати Марію. Показував, що він заподіє цим ножем їй самій чи її бойфренду, якщо вона не відсмокче і не відтрахає гроші, які її дружок заборгував. Я бачив страх у широко розплющених Маріїних очах, спрямованих на рот Піне, коли вона відчайдушно намагалась прочитати по губах сутенера, чого він від неї хоче. А він теревенив без угаву, точнісінько, як оце тепер. Але новий тип не зважав на балаканину сутенера, а, знай, похмуро дивився вздовж вулиці з-під своєї ведмежої шапки. Спокійний, зосереджений. Напевне, його спеціально найняли. Може, навіть з-за кордону. Він скидався на професіонала.

Я вийшов з крамниці через двері, що виходили на іншу вулицю. Пройшов до телефонної будки на Торгґата. Звірився з газетною сторінкою, що була у мене з собою. Намалював сердечко на запітнілому склі телефонної будки, доки чекав на відповідь на тому кінці.

— Норвезька Церква, прихід Ріс. [23] За примхою історії, згадуваний уже район Осло Вестре Акер, частиною якого є Віндерен, не співпадає з приходом Вестре Акер Норвезької (Лютеранської) церкви, розташованим далі на схід, а належить приходу Ріс з його імпозантним, зведеним на початку 1930-х храмом з дзвіницею, високохудожньо розписаним олтарем і майстерно виконаними вітражами.

— Вибачте, що турбую, але у мене тут вінок, що я хотів би доставити на похорон Гофмана післязавтра.

— Організатори можуть подбати про…

— Заковика в тому, що я мешкаю за містом, а завтра ввечері їхатиму машиною через Осло, але о пізній годині. Я думав завезти вінок просто до церкви.

— З нашого персоналу ніхто не…

— Але я так гадав, що ви отримаєте труну саме завтра ввечері?

— Це відповідало б заведеному порядку речей… так.

Я чекав, але подальших коментарів не було.

— Може б, ви уточнили для мене?

Почулося приглушене зітхання.

— Хвилинку…

Далі шурхіт паперу.

— Так, усе правильно.

— Тоді я передзвоню до церкви завтра ввечері. Я впевнений, що сім’я захоче побачити його востаннє, тож я буду в змозі також висловити їм своє співчуття. Вони, ймовірно, узгодили з вами час відвідання крипти. [24] Крипта — в західноєвропейській традиції, підземна каплиця (частіше під вівтарною частиною храму). Я міг би зателефонувати сім’ї загиблого безпосередньо, але не хочу турбувати їх…

Я зачекав, прислухаючись до тиші на тому кінці. Я прочистив горло:

— …у таку трагічну для них мить, та ще й так близько до Різдва.

— Я бачу, вони зробили заявку на відвідування крипти завтра між восьмою і дев’ятою вечора.

— Дякую, — сказав я. — Але в такому разі я боюся, що не встигну. Ви, може, навіть не переказуйте їм, що я думав приїхати особисто. Нехай я тоді пошукаю інший спосіб доставити їм вінок.

— Як бажаєте.

— Дякую за вашу допомогу.

Я пішов у бік Юнгсторґет. Сьогодні в Опера-пасажі ніхто не стояв. Якщо той чоловік напередодні був людиною Гофмана, він побачив те, що хотів побачити.