Леонід Кононович - Феміністка

— О, — задоволено сказав шеф, — а ось і ти!

— Бугаїна прийшла, коротше… — буркнув Урилов.

— Ти чимось невдоволений? — спокійно запитав я, падаючи в фотель.

Полковник вийняв сигару з рота й, упершись долонями в стіл, почав уважно розглядати мене з усіх боків. У процесі цього заняття його банякувата мармиза корчила всілякі гримаси, котрі мали означати напружену роботу думки.

— Угу… — сказав він нарешті. — Годиться!

— Ти так думаєш? — недовірливо поспитався Мурат.

— Жодних сумнівів. — Урилов узяв сигару в зуби й замислено видихнув хмару диму. — Фактура така, як треба: височенний, бритоголовий, з божевільними очима. Фізіономія нітрохи не спотворена інтелектом. Коли посміхається, то стає тупа, мов коліно, й викликає жах. Надбрівні дуги випинаються вперед, що свідчить про спорідненість із гамадрилом. Овал обличчя круглий, і це ще один доказ цієї спорідненості. Ніс прямий, перебитий. Вуха щільно прилягають… чекай, одного бракує? А, ні-ні, я не догледів — обоє наявні, слава богу! Коротше, про вуха можна сказати лише те, що вони на місці. Форма черепа… ну, тут важко щось говорити, крім того, що він укритий шрамами. Брови зрослись, як у гамадрила… ну, спорідненість аж пре, сам бачиш! Зуби… до речі, зуби у нього всі? — Всі! — потвердив Мурат. — Золотих, щоправда, половина.

— Це теж нічого! Золоті зуби працюють на позитивний імідж. Перейдемо тепер до психологічного портрету. Психіка нестійка, вибухова. Для мислення характерні консервативні установки, котрі, слава богу, цю вибуховість нейтралізують. Рефлекси набагато вищі від норми… кажу ж тобі, гамадрил натуральний! Підсвідомість брудна, скалічена, усе це завдяки важкому дитинству. Поодинокі позитивні установки перекодовані внаслідок участі об'єкта в бойових діях. Коефіцієнт інтелекту низький, духовне життя відсутнє. Основне коло інтересів: спиртне, гроші, секс. Остання складова становить для нас особливий інтерес. Несамовите прагнення об'єкта до виконання якомога більшої кількості статевих актів нейтралізує домінанту його хворого розуму, — патологічний садизм, породжений шизоїдним складом психіки…

Я слухав цю маячню, не вірячи своїм вухам. Тоді перегнувся через стіл і, схопивши Урилова за барки, щосили рвонув до себе.

— Що ти робиш, коняко з яйцями! — пручаючись, зарепетував полковник.

— Та я тебе зараз на місці урию, котяро ти помийний! — тихо сказав я, дивлячись йому в вічі. — Я зараз тебе як потурю головою по східцях, то тільки штани за тобою поскачуть! Я тобі як дам у лоба, то в тебе серце стане й мізки носом повискакують, бугаїно ти одморожена! Я тобі покажу фізіономію, не спотворену інтелектом! Я зараз продемонструю тобі скалічену підсвідомість! Ти, ментяро, приліз у нашу фірму, п'єш тут наш коньяк, смалиш наші сигари — та ще й варнякати будеш, еге? Та ти зараз на своїй собачій шкурі дізнаєшся, що за домінанта в моєї шизоїдної психіки!

Мурат блискавично переплигнув стола й, крутонувши мені руку за спину, повалив у крісло.

— Так, — погрозливо сказав він, — ану без нервів! А то я зараз хутко тебе заспокою, втямив? Чим це тобі Урилов не догодив, га?

Полковник поправив свого червого картуза й знесилено впав у фотель.

— Ну й розбушувалася, бугаїна! — покрутив він головою. — Значить, не подобається вже полковник Урилов? Як од мєнтів треба було відмазувати, то він подобався, — а тепер хрін йому на рило, еге?

Мурат натиснув кнопку.

— Цуцичок? По повній програмі нам, — коньяк, закуски й усе інше!

— Прийшов Барабаш! — звістила Цуцичок. — Запускати?

— Хай сидить! З ним я буду розмовляти окремо… — Шеф невдоволено глянув на мене. — Чого це ти розбушувався, скажи на милість? І що це за погрози на адресу полковника Урилова?

— А розібрала сильно, коняка з яйцями! — сказав Урилов, пахкаючи сигарою. — Грошей багацько заробляє, дівчат порає по кілька штук заразом, коньяк жлуктить, мов свиня… Одморозок, нічого, не скажеш!

— Ти побалакай у мене, мусоряко! — заворушивсь я в фотелі. — Ти ще нявкни пару горбатих слів, — і я тебе…

Урилов зневажливо скривився.

— Солі ти мені на хвоста насиплеш, котяро скотобазний! Що, не правду я кажу? Одморозок — він і є одморозок! Він розперізується й розперізується, аж доходить до того, що починає вбивати своїх колег! Про курганське угруповання чув? Ну, в Москві було таке! Ці придурки мочили всіх, кого треба й не треба, творили безпредєл, якого в світі ще ніхто не бачив, — а тоді стали один одного вбивати! Хто міри не знає, той завжди отак скінчить…