Сергей Кузин - Донецкая мафия

Володимир Ар'єв:

— Новітня історія Донбасу трагічна. Заможний за совєтських часів промисловий край перетворився у місце, де розділення на касти помітно як ніде в Україні. Є група людей, яким можна все. є друга, з якими перша може робити все і безкарно. Переважна більшість донеччан останні роки мешкає у бідності і страху. Невелика кількість обраних вершить долями інших.

Корені цього явища — у СССР. Донецька область — регіон шахтарів та металургів, машинобудівельників та хіміків. Завдяки вугільному народному комісару Засядьку, улюбленцю Йосипа Сталіна, а потім і першому секретарю обкому КПСС Дегтярьову, Завдяки ним Донбас отримав кошти, став приоритетною територією. Але сукупна політика компартії стосовно Донеччини протягом десятиліть стала роковою.

Совєтські часи. Шахтар — найпрестижніша професія. Пошана, пільги та гідна зарплатня дозволяють гірникам почуватися вільно у матеріальному плані. Донецька область — найбагатший регіон УССР.

Сергій Приймачук — колишній працівник міліції. У нього на очах відбувалася криміналізація регіону.

— Специфика донецкой зоны, что в свое время, это исторически обусловленный факт, сюда ехали люди со всего бывшего СССР — на эти тяжелые рудники, шахты, карьеры. Многих людей зачастую сюда по трудовым нарядам посылали.

Ще на Донбас посилали відсиджувати — у місцях не дуже віддалених. Таке поєднання шахт та зон наклало відбиток на майбутнє.

Люди у Донецькій області жили одним днем. Шахтарі знали, що завтра вони можуть не повернутися додому. Розваг, які могли б перебити постійний стресовий стан гірників радянський союз не дозволяв. Кіно і кафе «морозиво» до таких не відносилися.

Цим скористався криміналітет, який виходячи з місцевих тюрем, не спішив залишати область, де у людей водиться копійка. Так виникли нелегальні клуби і казино, заборонені в СССР. їх «тримали» угрупування, які формувалися за територіальною, а бувало, і національною ознакою.

Сергій Приймачук:

— Их было очень много. В каждом городе, каждом районе были эти формирования. С 90-х годов началась централизация. Те люди, которые на периферии не подчинялись центру бандитскому, они, как правило, наказывались или убивались, плюс был общак. Но это было по воровским понятиям и законам.

Перебудова СССР, за якою Україна отримує незалежність. З темряви вийходять так звані «цеховики», у донецькому повітрі пахне величезними грошима.

Сергій Приймачук:

— Начали появляться и другие люди, которые еще не сидели, из числа спортсменов, мясников, те которые обладали какими-то определенными способностями. Ведь много людей в преступный мир пришло просто из аферистов. Обыкновенные наперстночники, кидалы.

Подібне становлення кланів негативно оцінив і російський політик, який пізніше підтримає ці ж клани в їхній боротьбі за владу в Україні.

Володимир Жиріновській, голова ЛДПР:

— Бандиты, жулики они тогда еще в подполье уже обогащались. В теневой экономике, цеховики. Вот они выиграли. Все остальные проиграли. Излишние жертвы, тяготы, лишения, ухудшение жизни, сокращение продолжительности жизни, болезни. Только минусы для абсолютного большинства наших народов. Кучка авантюристов выиграла.

Донецьк, 1992 рік. Важкі часи для шахтарів. Вугілля видобувається як і раніше, відвантажується і вивозиться з шахт. Але заробітна платня чомусь не видається. Тоді гірники ще не розуміють, що гроші фізично не могли до них надійти, оскільки вугілля продається за готівку і не проходить через відомості, а прибуток забирають директори об'єднань та шахт. Новітні бізнесмени створюють групу за інтересами і встановлюють зв'язки із Росією. Там вони беруть під контроль копальні в Кемерово.

Основою цієї групи стають Юхим Звягільський — директор донецької шахти імені Засядько, голова корпорації «Дон» Віктор Нусенкіс та керівник «Укрвуглемашу» Олександр Астрахань. Вони фактично беруть під власний контроль виробництво вугілля у Донбасі. Паралельно ці люди формують свою команду. Вони надають підтримку молодим особам, які готові працювати на користь клану. Двоє неофітів — Ринат Ахметов та Віктор Янукович. Вони входять до керівництва донецької групи і займають близьке до засновників клану місце.

Суто «воровські» поняття стають неактуальні. На п'яти старим кадрам все більше наступають молоді і спортивні. Вони вважають себе інтелектуалами і хочуть абсолютну владу. У Донецьку усе частіше почали звучати прізвища, які потім стають широко відомі.