Сергей Кузин - Донецкая мафия

Олег Белоусов, генеральний директор ТОВ «Екосинтез», м. Слов'янськ:

— Есть какая-то структура в Донецке в виде мощной серьезной фирмы или нескольких фирм, которые работают на разных рынках. Эта фирма доминирует над всем, от нее зависит, будет существовать мелкий бизнес где-то или не будет. Эта фирма назначает своих представителей. В Славянске до прошлого года была структура «Укрлига». Она охватывала регион: Славянск, Краматорск, Красный Лиман. Но чувствовали себя хорошо, и местные органы власти подыгрывали, потому что решалось это на высоком уровне. Именно через нее решались проблемы финансового плана, проблемы давления какого-то решения вопросов эта фирма и деньгами обладала и властью. И ряд убийств, которые произошли здесь и Игоря Александрова, были связаны с этой структурой.

Краматорськ. З одного боку — промислове місто з розвиненою інфраструктурою. З іншого — його називають кримінальною столицею Донбасу. Молоді місцеві підприємці, як правило, міркують над тим, як непомітно почати свій бізнес. Бо якщо починати голосно і відкрито — на запах успіху злетяться не тільки ті, хто захоче поділитися їх прибутком, але й майбутні консультанти і співзасновники.

Історія людини, яка вирішила діяти самостійно зворушила своєю трагічністю і жорстокістю.

26 вересня 2002 року у Києві зникають сини директора закритого акціонерного товариства «Тяжпромкомплекс» Валерія Карпенко: Денис — директор Краматорського відділення «Укрсімбанка», Дмитро — директор Краматорського пивзаводу. Молоді люди отримували у Києві другу освіту. Тоді ця історія стала відома на всю Україну.

Валерій Карпенко, генеральний директор ТОВ «Тяжпром-комплекс»:

— Когда это произошло, я, конечно, понимал, что хоть их и похитили в Киеве, киевские к этому отношения не могли иметь. Тем более была попытка увести следствие совсем в другую сторону. Я, тогда Янукович был губернатором, попытался к нему обратиться, но Янукович не принял. Заместителем у Януковича работал Логвиненко. Я к нему обратился с просьбой, чтобы он меня свел с Колесниковым. Я понимал, что у Ахметова профессиональная служба охраны, я предполагал, что его люди знают все эти структуры, имеют свои рычаги воздействия. Я обратился с просьбой, чтобы меня свели с Колесниковым, чтобы он меня потом свел с Ахметовым. Логвиненко пообещал, но мне так показалось, что он испугался.

Батько починає пошуки. Звертається до всіх можливих інстанцій, їде в Київ. Результату немає — злочинці продовжують водити його по замкненому колу, вимагають все більше грошей.

Вже згодом Валерій дізнається про те, що сталося найстрашніше і він ніколи не побачить синів живими.

Валерій Карпенко:

— Цинизм этих отморозков был в том, что в день похищения они были убиты. Похитили и убили сразу. Водили меня 1,5 года вместе с сотрудниками СБУ и Генпрокуратуры.

Протягом цього часу злочинці вимагали гроші з Валерія. Над людиною відверто і цілеспрямовано знущалися, бо справа не обмежувалася викраденням з метою викупу. Причина цього злочину — у бажанні підприємця бути самостійним.

Валерій Карпенко:

— Как таковых конфликтов с Донецком или еще где-то не было. Просто было несколько таких ситуаций, где за мной укоренился авторитет независимого предпринимателя. 5,5 лет назад на нас наехала налоговая с Донецкой области. Мы решили судиться. «Ах судиться?!» И понеслось…

Останньою краплею було бажання Валерія Карпенка вивести власне виробництво на новий рівень. Місцевий пивзавод, директором якого був його син Дмитро, отримав кредит.

Валерій Карпенко:

— Когда мы инвестировали, хотели развивать Краматорский пивзавод, в его состав входят три: консервный, дрожжевой и сам пивоваренный. Начали развивать. Инвестиционную про грамму подготовили, 1.000.000 долларов взяли кредита, начали внедрять. Ну, видимо, у части преступников понятие 1.000.000 долларов инвестиционных — это в дипломате наличкой.

Невдовзі після цього сини Валерія Карпенка були убиті.

Слідча група і сьогодні продовжує працювати у Краматорську. Розкриття вбивства потягнуло за собою нескінченний ланцюг з викрадених і вбитих. Нескінченний ланцюг пов'язаних між собою «братків» та правоохоронців.

Валерій Карпенко:

— Сначала мне обещали еще прошлой осенью завершить это все. А потом говорят, невод, получился, так много зацепил, физически не возможно потянуть. Тянем одно там еще убийство, тянем второе — там еще хищение. Дальше — еще больше.