Аґата Крісті - Убивства за абеткою

– Ви про що?

– Другий розділ справи «АВС».

Хвилину я дивився на нього, не розуміючи. Та справа справді стерлася з моєї пам’яті.

– Читайте, – сказав Пуаро й передав мені листа. Як і попередній, він був надрукований на якісному папері.

Дорогий містере Пуаро!

Що скажете? Перший раунд за мною, я гадаю. Андоверська справа пішла як по маслу, чи не так?

Але веселощі тільки починаються. Дозвольте звернути вашу увагу на Бексгілл-на-морі. Дата: 25-те число цього місяця.

Ото повеселимось! Ваш і т.д.

– Боже милостивий, Пуаро, – закричав я. – Це значить, що цей одержимий збирається скоїти ще одне вбивство?

– Авжеж, Гастінґсе. Чого ще ви очікували? Думали, що андоверська справа – це окремий випадок? Пам’ятаєте, як я казав: «Це початок»?

– Але це жахливо!

– Так, жахливо.

– Ми маємо справу з маніяком-убивцею.

– Так.

Його мовчання вражало більше за будь-яке красномовство. Здригнувшись, я віддав йому листа.

Наступного ранку ми були на нараді. Начальник поліції Сассекса, помічник комісара з відділу карного розшуку, інспектор Ґлен з Андовера, старший інспектор поліції Сассекса Картер, Джепп та молодший інспектор на прізвище Кром, а ще доктор Томпсон, відомий психіатр, – усіх зібрали разом. Марка на листі була з Гемпстеда, але, на думку Пуаро, цей факт не мав великого значення.

Справу ґрунтовно обговорювали. Доктор Томпсон був приємним чоловіком середніх років, який, незважаючи на свою вченість, використовував побутову мову, уникаючи спеціальних термінів.

– Без сумніву, – сказав помічник комісара, – обидва листи написані однією рукою. Їх писала та сама людина.

– І в нас є всі підстави вважати, що ця особа причетна до андоверського вбивства.

– Безумовно. Тепер маємо точне попередження про другий злочин, який має статися 25-го числа, післязавтра, в Бексгіллі. Яких заходів ми можемо вжити?

Начальник поліції Сассекса дивився на свого старшого інспектора.

– Отже, Картере, що скажете?

Інспектор понуро похитав головою.

– Усе складно, сер. Немає навіть найменшої підказки, ким може бути жертва. Відверто кажучи, яких тут можна вжити заходів?

– У мене пропозиція, – пробурмотів Пуаро.

Вони повернули обличчя до нього.

– Думаю, є вірогідність, що прізвище можливої жертви буде починатися з літери «Б».

– Це принаймні було б щось, – із сумнівом сказав комісар.

– Принцип абетки, – задумано мовив доктор Томпсон.

– Я припускаю це як можливість, не більше. Мені це спало на думку, коли я побачив прізвище Ашер, чітко написане на дверях крамниці нещасної жінки, яку вбили минулого місяця. Коли я отримав листа, в якому називався Бексгілл, то подумав, що, можливо, жертву, як і місце, можуть обирати за алфавітом.

– Імовірно, – сказав лікар. – З іншого боку, може бути, що прізвище Ашер було збігом і цього разу жертва з яким завгодно прізвищем знову виявиться старою жінкою, що утримує магазин. Досі він не дав нам жодної підказки, яка була б мотивом.

– У божевільних бувають мотиви, сер? – скептично запитав старший інспектор.

– Звісно, бувають, чоловіче. Надзвичайно точна логіка є однією з особливих характеристик гострої манії. Людина може вірити в те, що божественно призначена вбивати проповідників, чи то лікарів, чи старих жінок у тютюнових крамницях. За цим завжди криється якась зрозуміла причина. Ми не повинні дозволяти абетковій справі обмежувати нас. Бексгілл услід за Андовером теж може бути лише збігом.

– Щонайменше ми можемо вжити якихось запобіжних заходів, Картере, і взяти на замітку всіх із прізвищем, що починається з літери «Б», особливо власників невеликих крамничок, а також простежити за всіма продавцями тютюнових виробів і газет у кіосках, які працюють поодинці. Не думаю, що ми можемо зробити щось більше. І, природно, тримати руку на пульсі щодо всіх чужинців, наскільки це можливо.

Старший інспектор тяжко зітхнув.

– Зараз, коли закінчується навчання у школах і починаються канікули? Люди просто заполонять Бексгілл на цьому тижні.

– Ми повинні робити все, що можемо, – різко відповів начальник поліції.

Черга дійшла до інспектора Ґлена.

– Я спостерігатиму за усіма, хто пов’язаний зі справою Ашера. За тими двома свідками, Партриджем та Рідделом, і, звісно, за самим Ашером. Якщо в них виникне найменший намір залишити Андовер, за ними будуть стежити.

Нарада закінчилася після ще кількох пропозицій і короткої беззмістовної розмови.