Петер Адамс - Позичене обличчя

— А як же монтер? — спитав Клагг. — Вона мусила враховувати, що їхня розмова рано чи пізно стане відома.

— Можете робити свої висновки, — відрубала Ейн. — Я не слідчий, не мені визначати, чи зітнуть Гайлен Великій голову, чи ні. Ось ще одна дрібничка. Скрогг займався контрабандою героїну. Гайлен знала про це півроку тому. І не лише знала! Вона допомагала батькові, розповсюджувала цей чортів товар. І, нарешті, проблиск божої справедливості: не так давно Гайлен сама стала наркоманкою.

Девітт підвівся:

— Тепер мені ясно, звідки отой дивний блиск в її очах, — від уживання героїну!

— Мені дуже шкода, — місіс Ейн зняла свій жахливий капелюшок, — але залишити цей факт поза увагою не можна. Є й дещо інше. Подейкують, що перед самою смертю Скрогг сховав не лише духівницю, а й більше тисячі фунтів новенькими банкнотами.

— Оце так! — не витримав Клагг. — Від кого ви дізналися?

— Зв'язані в пачки гроші Скрогг заховав у підвалі, щоб помучити свою дорогу дружину. В будинку сила-силенна пацюків, і думка про те, що вони можуть своїми гострими зубками попсувати п'яти- і десятифунтові купюри, справді могла позбавити сну стару даму. В усякому разі, так розповідають.

— Хто?

— Я чула, наприклад, від дружини О'Брайна. Вона купувала капелюшок, я дала їй кілька порад — отак і розговорилися.

— Мені б не хотілося нагадувати, — почав Клагг, — але розслідування уже коштує вам, сер, сімдесят чотири фунти. Чи не надто дорогою стає ця справа? До того ж попереду ще цілий ряд труднощів. Розслідування у притулку дало досить суперечливі факти. Там діються дивні речі, які варто вивчити грунтовно, інакше все лишиться недоведеною підозрою.

— Що ж там діється? — поцікавився Девітт.

— О'Брайн годинами кудахкає біля старої Скрогг, до них приєднується побожний містер Джойс. Іноді в цих збіговиськах бере участь і Гаккетт.

— Що ж тут особливого? — допитувався Девітт. — Троє з них родичі, і всі прагнуть одержати спадщину. Ну, а Гаккетт…

— Гаккетт — колишня акушерка, вона вісімнадцять років тому піймалася на абортах і попала під суд, Скрогг з допомогою адвоката потурбувалася, щоб деякі дівчата відмовились від своїх показань, і Гаккетт відбулася лише півтора роками тюрми.

— Ваше відкриття може повернути хід усієї справи, — доброзичливо заговорила Ейн. — Якщо Гаккетт завдячує старій Скрогг, то цілком можливо, що вона бреше, ніби ця бідолашна паралітичка ніколи не залишала притулку. А що, коли це Гаккетт відправила обох сестер на той світ? Стара Скрогг ненавидить своїх дочок, вона радиться з Гаккетт, з братом Джойсом. Під розп'яттям, що висить над столом, народжується задум злочину, а здійснює його Гаккетт.

— Так воно могло бути, — погодився Клагг. — І тому згадка перед цим про витрати, сер… — Він збентежено кахикнув, — Якщо ми будемо вести розслідування далі…

Девітт вийняв чекову книжку і виписав чек на п'ятдесят фунтів.

— Ми будемо розслідувати справу до кінця. Стежте за притулком і спробуйте дізнатися, чи справді паралізована місіс Скрогг. Потім — як швидко можна дістатися з притулку до Кілдара. Нарешті, розслідуйте історію з маскою.

— А що робити мені? — спитала Ейн. — Я вам більше не потрібна? Тоді я поїду додому: моя небога захворіла на свинку, і сестра мусить відриватися від роботи, а цього вона собі не може дозволити.

— Для вас — особливе завдання. Потоваришуйте з гробарем, який за сумісництвом грабує могили. Він краде черепи та свіжі квіти і потай перепродує їх любителям, бо, каже, церква платить дуже мало, і він змушений вдаватися до побічних заробітків.

— Цікавий тип, — зауважила Ейн сухо. — Що я маю робити? Допомагати йому в розкопках?

— Ні. Ви з його допомогою в разі потреби доставите мені труп дорослої людини.

— Зроблю, це дрібниця, — погодилася місіс Ейн. — Якщо йдеться лише про один, а не про цілий вагон. Цікаво, навіщо вам потрібен такий реквізит?

— Хочу відчути страх, — спробував пожартувати Девітт. — Гробар — веселун і ласий на гроші. Йому однаково, яку саме казку ви для нього вигадаєте. На мій знак все повинно бути готово. Але можете витратити на це не більше тридцяти фунтів.

— Тридцять фунтів! — жахнувся Клагг. — За такі гроші ми можемо притягти з дублінського моргу стільки трупів, скільки заманеться. Хіба ми гірші за університет? А він не платить і десяти фунтів.

Девітт підвівся.

— Я зателефоную вам завтра в цей самий час. Щасливо!

— Яке вже там щастя з таким дорученням! Та коли старий осквернитель могил і справді веселий дивак, то буде не так уже й погано, — сказала Ейн. Вона здогадувалася, що між Девіттом і Гайлен щось е. А за Девітта вона ладна була у вогонь і воду.