Петер Адамс - Позичене обличчя

— А це тобі відоме? — Девітт витяг з-під подушки на дивані маску і простягнув її Гайлен, яка все ще стояла обличчям до дзеркала. Вона тихо зойкнула і відскочила назад.

— Це… Де ти?.. Що це таке?

— Дехто бачив тебе внизу, в підземеллі, з цією маскою в руці.

— Неправда! Я ніколи раніше її не бачила! — вигукнула Гайлен голосно. — Ніякого уявлення про хід я не мала! Це ти сам знаєш!

Щирий тон Гайлен розвіяв сумніви Девітта. Він бачив, як вона вся тремтить од хвилювання, і, незважаючи на те, що поклав собі не давати волі почуттям, Девітт пригорнув її.

… Настала ніч, у кімнаті повіяло холодом, і Гайлен встала з ліжка, щоб зачинити вікно, потім підійшла до столу і зробила собі бутерброд: сміючись, призналася, що зголодніла.

Показавши на червоні троянди, мовила:

— Я ходила за ними аж в оранжерею.

Девітт згадав перший вечір у Кілдарі, О’Гвінна з букетом троянд при виході з цвинтаря й усміхнувся.

З коридора линула церковна музика. Ерріс, самотній у своїй кімнаті, знову заливав сумні думки міцним віскі.

Гайлен ще спала, коли Девітт прокинувся. Він почував себе щасливим. Відколи Гайлен заснула, її сон був глибокий і спокійний. Людина, яка вчинила вбивство, не могла так спати. Клятвам він вірив лише наполовину, її міцний сон був переконливішим за будь-які слова. Він погладив її по голові, вдягнувся і пішов униз, у пивний зал. Звідти зателефонував Клаггу й умовився з ним про зустріч у готелі «Червоний бик».

За годину вони зустрілися. Як звичайно, перед Клаггом лежали розкритий записничок та кілька аркушів з колонками цифр. Клагг зібрався був доповідати, як з'явилася місіс Ейн (Стелла вже повернулася до Дубліна). Її воскове обличчя під чорним капелюхом неначе ще більше змарніло, колючий погляд, міцно стулені уста виказували злостиве презирство до всього на світі. Тільки той, хто знав її так добре, як Девітт, розумів, що то тільки захисна оболонка доброї і вразливої душі.

Клагг розповів насамперед про стару Скрогг та її подругу Гаккетт і одразу ж, як завжди, почав підраховувати витрати.

Місіс Ейн зауважила:

— Ваші розслідування, мій любий, не варті й трьох шилінгів. Старість, старість, мій любий!

— Прошу не робити мені таких зауважень! — вибухнув Клагг, але вона не вгавала:

— Ах, що ви можете мені заборонити! Я завжди знайду роботу. — Вона спокійно пила каву. — Ну й часи настали! Довкола злодійство, обман, подружні зради, розбійницькі напади. Візьмімо лише кількість зареєстрованих злочинів. Вони зросли майже в п'ять разів! Про незареєстровані нема чого й говорити. Хіба раніше були оці безсоромні номери із стриптизом! — Вона повернулася до Клагга. — Що там казати! Навіть такі доброчесні батьки сімейства, як ви, захоплюються цими непристойностями. Ви ж не будете запевняти, ніби цілу ніч займалися розслідуванням поведінки сера Джонсона у цих домах розпусти? Та й не тільки це. Хоч і цього не слід приховувати від вашої нещасної дружини. Коли я побачу її, то дам зрозуміти, яка важка ваша так звана нічна робота.

Незабаром Девітт довідався, що цього разу злостивість Ейн викликала Гайлен. Коли він спитав, що вона дізналася про останню з трьох сестер, її обличчя скривилося, наче від зубного болю.

— По-перше, це зарозуміла гуска! — відказала Ейн. — Уже в середній школі вона пише твір про Катерину Другу, де твердить, що людині, обдарованій більше за інших, все дозволено… Своїх ближніх вона взагалі зневажає, не терпить матері так само, як обох сестер. До них Гайлен ставилась, як до нікчем…

— Але ж усе це загальні твердження, — перебив Клагг.

Ейн зупинила його таким рухом, наче відганяла муху.

— Не перебивайте!

— Прошу факти, — в свою чергу зупинив її Девітт. Вона перевела дух, і голос її зазвучав майже вороже:

— Електромонтер, який перевіряв у Скроггів елекропроводку, мав ліквідувати старе газове освітлення в усьому будинку. Але з півмісяця тому до нього прийшла Гайлен і наказала лишити газові ріжки на нижньому поверсі. У кімнаті Лайн мали збудувати газовий камін.

— Чудово! — радісно вигукнув Клагг. — Та коли Гайлен заздалегідь підготувала вбивство, чому вона так грубо поводилася з сестрами? Чи не логічніше було примиритися з ними про людське око?

— Можливо, це було б логічніше, але психологічно правильнішим здається мені шлях, обраний Гайлен. Кого підозрюють більше: того, хто раптово мириться зі своїм ворогом і грається в дружбу, чи того, хто перед усім світом заявляє, що він переріже горло своєму супротивникові? Мені здається вірогіднішим, що Гайлен обрала другий варіант.