Уїлкі Коллінз - Місячний камінь

Другого дня кількість індусів, що йшла в одному напрямі зі мною, досягла кількох сот. Третього дня йшли вже тисячі. Всі поволі прямували до одного пункту — міста Сомнаута.

Завдяки невеличкій послузі, яку мені вдалося зробити одному з моїх супутників-пілігримів на третій день подорожі, я познайомився з індусами вищої касти. Від цих людей я довідався: натовп іде на велику релігійну церемонію, що має відбутись цієї ночі на горі поблизу Сомнаута. Церемонія ця присвячувалась богові Місяця.

Коли ми наблизились до місця святкування, стало зовсім важко просуватись у натовпі. В цей час місяць уже сяяв високо в небі. Мої друзі індуси користувались якимись особливими привілеями, що відкривали їм доступ до святині. Вони ласкаво дозволили мені супроводити їх. Коли ми дістались до місця, то виявилось, що кумир схований від наших очей завісою, простягнутою між двома величними деревами. Внизу під цими деревами виступала плоска скеля, утворюючи щось на взірець природного помосту. Біля підніжжя цього помосту і став я разом з моїми друзями індусами.

Внизу під горою відкривалось прекрасне видовище, якого мені ще не доводилось бачити, — Людина доповнювала собою красу Природи. Нижні схили височини непомітно переходили в зелений килим долини, де зливалися три річки. По один бік — скільки око сягає — поміж деревами виблискували граціозні звивини рік. По другий бік у нічній тиші розстилалася спокійно гладінь океану. Наповніть цю пасторальну сцену десятками тисяч людей у білому вбранні, які розташувалися на схилах гори, в долині по берегах звивистих річок; освітіть цю масу пілігримів морем червоних смолоскипів, що пломеніли з усіх кінців незліченного натовпу; уявіть собі на сході повний місяць, що осявав своїм спокійним світлом цю величну картину, — і у вас буде приблизне поняття про видовище, яке відкрилось переді мною з вершини гори.

Журлива мелодія, яку виконували на струнних інструментах і флейтах, привернула мою увагу до закритої завіси божества.

Я обернувся і побачив на скелястому помості троє людських постатей. В одній з них я відразу впізнав чоловіка, з яким розмовляв у Англії, коли індуси з'явились на терасі будинку леді Веріндер. Інші двоє, що були його супутниками тоді, без сумніву, були його супутниками і тут.

Один з індусів, біля якого я стояв, побачив, як я здригнувся. Він пошепки пояснив мені появу трьох постатей на скелі.

Це були браміни, сказав він, які заради служби богові порушили закони касти. Бог звелів, щоб вони спокутували свою провину паломництвом. Сьогодні уночі ці троє чоловіків мусять розлучитися. Трьома різними напрямами підуть вони пілігримами в священні місця Індії. Ніколи більше не повинні вони бачити один одного. Ніколи більше не повинні вони відпочивати від своїх мандр, із самого дня розлуки і до дня смерті.

Поки він говорив мені це, журлива музика стихла. Троє постатей простяглися на скелі перед завісою, що закривала божество. Потім вони підвелися, глянули один на одного, обнялися й поодинці спустилися в натовп. Народ у гробовому мовчанні дав їм дорогу. Я бачив як натовп розступився одночасно у трьох різних напрямах. Поволі величезна маса народу, одягненого в біле вбрання, знову зімкнулася. Слід приречених на мандрування людей, що ввійшли у натовп, зник. Ми їх більше не бачили.

Нова музика, гучна й весела, пролунала з-за схованого божества. Натовп, що оточував мене, здригнувся і ще тісніше зімкнувся.

Завісу між деревами відслонили, і кумира було відкрито.

Здіймаючись на своєму троні, сидячи на своїй незмінній антилопі, з чотирма руками, простягнутими до чотирьох сторін світу, злинув над нами похмурий і страшний в містичному небесному світлі бог Місяця. А на лобі божества сяяв жовтий алмаз, який вразив мене своїм блиском у Англії з жіночого плаття.

Так! Після восьми століть Місячний камінь знову сяє у стінах священного міста, де почалась його історія. Як він повернувся на свою дику батьківщину, якими подвигами чи злочинами індуси знов оволоділи своїм священним скарбом, відомо вам краще, ніж мені. Ви втратили його в Англії і, — якщо я хоч трохи знаю характер індійського народу, — ви втратили його назавжди.

Так роки минають один за одним; одні й ті самі події обертаються в колах Часу. Які будуть наступні пригоди Місячного каменя? Хто може сказати?