Агата Крісті: П'ятеро поросят

— Відбитки її пальців були помічені й на пляшці з пивом?

— Не зовсім, знайшли тільки його… Але, вони викликали підозру. Справа в тому, що Керолайн залишилась з Крейлем одна — гувернантка пішла кликати лікаря. І що вона, мабуть, зробила — це витерла пляшку і бокал, а потім доторкнула його пальці. Для того, щоб можна було стверджувати, що вона до того не має ніякого відношення. Але це не пройшло. Старий Рудольф, який вів розслідування, надто потішився з такої вигадки, довівши чітко і точно суддям, що людина не могла тримати пляшку в руках у такому положенні! Зрозуміло, ми зробили все можливе, аби довести, що могла, оскільки руки його були зведені смертельними судорогами, але, ясна річ, наші аргументи не були переконливі.

Еркюль Пуаро запитав:

— Цикута була влита в пляшку до того, як вона віднесла її в сад?

— У пляшці не було ні краплини цикутового трунку. Тільки в склянці.

Депліч замовк, на його красивому обличчі з'явився інший вираз. Раптом він повернув голову і різко запитав:

— Скажіть-но, пане Пуаро, до чого ви, власне, хочете прийти?

Пуаро пояснив:

— Якщо Крейль була невинна, яким же чином потрапила цикута в пиво? Адвокат стверджував тоді, що Еміас Крейль сам долив туди трунку. Але ви сказали, що це зовсім неправдоподібно. І я цілком з вами згоден. Він був не тією людиною, яка може так вчинити. Отже, якщо це зробила не Керолайн Крейль, то, значить, це зробив хтось інший.

Депліч вигукнув:

— Матері його ковінька! Не можна ж підганяти мертвого коня! Всі ці справи відбувалися багато років тому. Що говорити, напевне, вона його вбила. Ви відчули б це самі, побачивши її на процесі. Це було написано на всьому її виді! Мені здається, що вирок став для неї полегшенням. Керолайн ніскільки не боялася, навіть не нервувала. Вона просто ждала, щоб, зрештою, процес закінчився. Справді, надто смілива жінка…

— І все ж, — сказав Еркюль Пуаро, — вмираючи, вона залишила лист дочці, у якому урочисто клянеться в невинності.

— Це природно, — відповів сер Монтегю Депліч. — І ви і я вчинили б на її місці так само.

— Її дочка стверджує, що вона не була здатною на брехню.

— Її дочка стверджує… Що вона знає про той випадок? Дорогий мій Пуаро, тоді, коли відбувався процес, дівчина була дитиною. Скільки їй виповнилося — чотири чи п'ять років? Їй змінили прізвище і відправили з Англії до якихось родичів. Що вона може знати або згадати?

— Часом діти надто добре розуміються в людях.

— Можливо. Але це не той випадок. Природно, дочка хоче вважати свою матір невинною. Залишимо за нею це право. Не бачу в цьому нічого поганого.

— На жаль, вона вимагає доказів.

— Доказів того, що її мати, Керолайн Крейль, не вбивала свого чоловіка?

— Так.

— Ну що ж, вона їх ніколи не одержить.

— Ви так вважаєте?

Знаменитий адвокат задумливо глянув на свого співбесідника.

— Я вас завжди вважав порядною людиною, Пуаро. Що ви хочете зробити? Заробляти гроші, граючи на почуттях, сердечних почуттях дочки?

— Ви її не знаєте! Це виняткова особа. З надто твердим характером.

— Так я і вважаю, що дочка Еміаса і Керолайн Крейль і має бути саме такою. І чого ж вона хоче?

— Вона хоче правди.

— Гм, боюся, що вона знайде неприємний присмак у цій правді. Відверто кажучи, Пуаро, я не припускаю будь-якого сумніву. Керолайн Крейль убила свого чоловіка.

— Дорогий друже, даруйте мені, але в цьому питанні я повинен переконатися особисто.

— Що ж, я, власне, не бачу, що б ви ще могли зробити. Ви можете прочитати повідомлення газет. Прокурором був Хемфрі Рудольф. Але він помер. Чекайте, хто ж був його помічником?.. Молодий Фогг, здається. Так, Фогг! Ви можете з ним поговорити. Ї потім люди, які там перебували… Не думаю, що їм буде приємне ваше втручання і порпання у всій цій історії, але, напевне, ви одержите від них те, чого прагнете. Ви достобіса наполеглива людина.

— Еге, так про людей, які мали стосунок до того випадку. Можливо, ви пригадуєте їх імена?

Депліч на мить замислився.

— Минуло ж чимало часу… Було тільки п'ятеро, які справді мали стосунок до тієї історії, якщо можна так висловитись. Я не рахую слуг — двох відданих старих, бідних і заляканих людей, які нічого про це не знали. Ніхто не міг їх ні в чому запідозрити.

— Отже, п'ятеро. Розкажіть про них.

— Хм… Один із них — Філіп Блейк, кращий друг Крейля. Вони зналися здавна. Він тоді жив у них… Я інколи зустрічав його на майданчику для гри в гольф. Він мешкає в Сент-Джордж-хіллі. Працює агентом обмінного бюро. Грає на біржі. Добре знає ринок. Людина, якій везе в житті, із схильністю до ожиріння.