Агата Кристі - Забуте вбивство

— Звичайно, згодна. Вона могла цілком зруйнувати віру вашого сина в людську природу.

— Він тоді, либонь, зрозумів, чого вона насправді варта. Але такі жінки вміють виплутатися з будь-якої халепи.

— А він тоді не обурився? — запитала міс Марпл із відтінком сумніву в голосі. — Будь-який чоловік міг би на його місці страшенно розгніватися.

— Волтер завжди вмів себе стримувати. Хоч би який він був роздратований чи обурений з якоїсь причини, він ніколи цього не показує.

Міс Марпл подивилася на неї оцінливим поглядом. Не зовсім упевненим тоном вона поставила пробне запитання:

— Мабуть, він так поводиться тому, що переживає все дуже глибоко. Діти іноді можуть дуже нас здивувати. Буває, дитина, від якої цього ніхто не чекав, зненацька вибухає шаленим гнівом. Вразлива вдача, яка виявляє себе лише тоді, коли її доводять до крайньої межі…

— Цікаво, що ви так думаєте, міс Марпл. Я дуже добре пам'ятаю один випадок із життя своїх дітей. Джералд і Роберт, знаєте, були дуже запальними й завжди готовими побитися. Цілком природна риса для здорових хлопців…

— О, звичайно, цілком природна..

— А мій любий Волтер завжди такий тихий і терплячий. І ось одного дня Роберт схопив його модель аероплана — Волтер збудував її власними руками, своїми вправними й терплячими пальцями, віддавши цьому багато днів праці, — а Роберт, який був хлопцем розумним, але несерйозним і недбалим, зламав її. І коли я увійшла до їхньої кімнати для занять, то Роберт лежав на підлозі, а Волтер лупцював його кочергою, він мало його не вбив, і мені довелося докласти неабияких зусиль, щоб відтягти його від нього. Він знай повторював: «Він це зробив умисне, він це зробив умисне, я його вб'ю». Ви знаєте, я була дуже налякана. Діти переживають образу дуже гостро, чи не так?

— Атож, — сказала міс Марпл. Погляд у неї був замислений.

Вона повернулася до попередньої теми.

— Отже, заручини були розірвані. А що сталося з дівчиною?

— Вона повернулася до Англії. На кораблі в неї виник новий роман, і цього разу вона одружилася з тим чоловіком. То був удівець із малою дитиною. Чоловік, який щойно втратив дружину, — завжди легка мішень, безпорадний нещасливець. Вона вийшла за нього заміж, вони оселилися тут, у будинку на протилежному кінці міста, що мав назву Сент-Кетрін, поруч із Лікарнею. Той шлюб, звичайно, не тривав довго — вона покинула його через рік. Утекла з одним зі своїх коханців.

— Боже, Боже! — похитала головою міс Марпл. — Як пощастило вашому синові, що він так легко її позбувся!

— Це я завжди йому кажу!

— А чому він відмовився від свого наміру стати чайним плантатором? Його підвело здоров'я?

Обличчя місіс Фейн злегка спохмурніло.

— Те життя було не для нього. Він повернувся додому через півроку по тому, як повернулася дівчина.

— У цьому, схоже, була певна незручність, — наважилася припустити міс Марпл. — Якщо молода жінка жила тут. У тому самому місті…

— Поведінка Волтера була бездоганною, — сказала місіс Фейн. — Він поводився так, ніби нічого й не сталося. Я вважала (я тоді так і сказала), що йому слід порвати будь-які стосунки з нею, адже їхні зустрічі могли поставити обох у незручне становище, але Волтер хотів зберегти з нею дружні взаємини. Він нерідко приходив до них додому й грався з дівчинкою. Дуже цікаво, до речі, що дівчинка сюди повернулася. Вона виросла й уже вийшла заміж. І якось днями прийшла в контору Волтера, щоб оформити заповіт. Тепер її прізвище Рід.

— Містер і місіс Рід! Я їх знаю. Таке приємне молоде подружжя! Які дивні збіги подій бувають у світі — то вона та сама мала дівчинка!

— Дитина першої дружини чоловіка Гелени. Його перша дружина померла в індії. Бідолашний майор — я забула як його звали, Голвей чи якось так — він пережив тяжке потрясіння, коли та хвойда покинула його. Я ніколи не могла збагнути, чому найгірші жінки завжди приваблюють найкращих чоловіків!

— А що той молодик, із яким вона крутила любов спочатку? Ви, здається, сказали, що він працював клерком у фірмі вашого чоловіка? Що сталося з чим?

— Він багато чого досяг. У нього тепер фірма автобусних екскурсій під назвою «Жовтий нарцис». «Жовтий нарцис» Ефліка. Його автобуси пофарбовані в яскраво-жовтий колір. Ми живемо сьогодні у вульгарному світі.

— Його прізвище Ефлік? — запитала міс Марпл.

— Джекі Ефлік. Бридкий суб'єкт, спроможний домогтися чого завгодно. Мабуть, саме тому він і причепився першим до Гелени Кеннеді. Сестра лікаря й усе таке — певно, сподівався в такий спосіб поліпшити своє соціальне становище.