Гастон Леру - Таємниця Жовтої кімнати

Не минуло й п’яти хвилин, як Жозеф Рультабій уже нахилився над слідами, що їх було виявлено в парку, попід самим вікном передпокою, але в цей час ми побачили чоловіка, мабуть, челядника із замку, який неспішливо йшов до нас і кричав Роберу Дарзаку, який саме виходив із флігеля:

— Ви знаєте, пане Робере, слідчий допитує зараз панну!

Робер Дарзак пробурмотів нам якесь вибачення й побіг до замку. Челядник подався за ним.

— Цікаво, — сказав я. — Коли мрець починає говорити…

— Треба про все дізнатись, — пожвавішав мій друг. — Ходімо до замку.

І він потяг мене за собою. Проте у вестибюлі дорогу нам заступив жандарм. Ми змушені були Зачекати.

А тим часом у кімнаті потерпілої відбувалося таке: сімейний лікар, дійшовши висновку, що панні Станжерсон набагато покращало, але все-таки побоюючись можливості фатального кінця, визнав за свій обов’язок поінформувати про це слідчого… І той вирішив негайно її допитати. Під час цього короткого допиту були де Марке, його секретар, професор Станжерсон і лікар. Пізніше, вже на суді, мені випало прочитати протокол того допиту. Ось він, з притаманною будь-якому допитові юридичною сухістю.

« Запитання . Чи не могли б ви, панно, якщо вас це не дуже стомить, повідомити деякі необхідні подробиці жахливого замаху, жертвою якого ви стали?

Відповідь . Я почуваюся значно краще й розповім вам усе, що знаю. Коли я ввійшла до своєї кімнати, то не помітила нічого незвичайного.

Запитання . Даруйте, панно, якщо дозволите, я поставлю вам кілька запитань, а ви на них відповісте. Це вас менше втомить, аніж довга розповідь.

Відповідь . Прошу.

Запитання . Який розпорядок був у вас того дня? Я просив би вас викласти його якомога точніше, якомога детальніше. Мені б хотілося, якщо ваша ласка, простежити за кожним вашим кроком.

Відповідь . Я прокинулася пізно, о десятій ранку, бо ми з батьком повернулися пізньої ночі з прийому, який давав президент республіки на честь делегації Академії наук із Філадельфії. Коли я о пів на одинадцяту вийшла із своєї кімнати, батько вже був у лабораторії. Ми з ним попрацювали разом до дванадцятої, потім зробили півгодинну прогулянку парком, обідали в замку. Пообіді, як завжди, півгодини погуляли. Повернулися до лабораторії о пів на другу. Там застали покоївку, яка щойно прибрала мою кімнату. Я дала їй кілька вказівок, і вона одразу ж вийшла із флігеля, а я повернулася до батька працювати. О п’ятій годині ми знову пішли погуляти, після цього попили чаю.

Запитання . Чи входили ви до своєї кімнати перед цією останньою прогулянкою?

Відповідь . Ні, в кімнату входив батько, щоб, на моє прохання, взяти мого капелюшка.

Запитання . І він не помітив там нічого підозрілого?

Професор Станжерсон . Авжеж, ні.

Запитання . Врешті, можна бути майже певним, що на той час нападника ще не було під ліжком. Коли ви пішли, двері Жовтої кімнати лишилися незамкнені?

Відповідь . Так, адже в цьому не було жодної потреби…

Запитання . Як довго ви з паном Станжерсоном були відсутні?

Відповідь . Десь годину…

Запитання . Немає сумніву, що той саме в цей час і проник до кімнати. Але в який спосіб? Цього ми не знаємо. В парку повно слідів, та всі вони ведуть з вікна передпокою й жоден — у зворотному напрямку. Чи не звернули ви уваги, виходячи з батьком: вікно передпокою було відчинене?

Відповідь . Цього я не пам’ятаю.

Професор Станжерсон . Воно було зачинене.

Запитання . А коли ви повернулися?

Панна Станжерсон . Я не звернула уваги.

Професор Станжерсон . Воно лишалося зачиненим, дуже добре це пам’ятаю, я навіть сказав доньці: «Слід було б татусеві Жаку його відчинити, поки ми ходили».

Запитання . Дивина! Дивина! Згадайте лишень, професоре, що татусь Жак під час вашої відсутності, перед тим як піти, його відчинив! Тож о шостій годині ви повернулися й приступили до роботи?

Відповідь . Так.

Запитання . І вже не виходили з лабораторії аж до того моменту, як пішли до своєї кімнати?

Професор Станжерсон . Ні я не виходив, ні моя дочка. В нас була така термінова робота, що ми й хвилини не гаяли. Навіть про все інше забували.

Запитання . Ви вечеряли в лабораторії?

Відповідь . Так, із тих самих міркувань.

Запитання . Маєте за звичай вечеряти в лабораторії?