Артуро Перес-Реверте - Фламандська дошка

— Так. Але тебе він продати не може. По-перше, тому, що ми з Деметріусом Циглером змусили його підписати купу паперів, які не матимуть законної сили, якщо будуть оприлюднені, бо вся ця справа — суцільний злочин, однак яких достатньо, щоб довести твою непричетність. Так само, як і вплутати його самого — якщо він почне базікати зайве або займеться брудною грою — та ще й так, що це може скінчитися міжнародним розшуком й арештом, після чого він, скільки житиме, не зможе спокійно дихнути… З іншого боку, я володію певними секретами, оприлюднення яких зашкодило б його репутації та створило б йому дуже серйозні проблеми з правосуддям. Серед іншого, наскільки мені відомо, Монтегріфо принаймні двічі займався нелегальним вивозом з країни та продажем предметів, що входять до Національної мистецької спадщини: вони потрапили до мене, а я передав їх йому як посередник: це вертеп п’ятнадцятого століття, авторство якого приписують Пере Ольєру, вкрадений з церкви Пресвятої Діви Марії в Каскальсі у тисяча дев’ятсот сімдесят восьмому році, та знаменитий Хуан Фламандський, який зник чотири роки тому з колекції Оліваресів, пам’ятаєш?

— Так. Але я ніколи б не могла уявити, що ти…

Сесар байдуже стенув плечима.

— Таке життя, принцесо. В моєму бізнесі, як і в усіх інших, безневинна чесність — це найвірніша дорога до голодної смерті… однак ми говоримо не про мене, а про Монтегріфо. Звичайно, він намагатиметься прихопити стільки грошей, скільки зможе, — цього не уникнути. Проте він триматиметься в рамках, які не зашкодять мінімальному гарантованому прибутку твого панамського товариства, інтереси якого Циглер пильнуватиме, як доберман. Щойно справу буде залагоджено, Циглер автоматично переведе гроші з банківського рахунку акціонерного товариства на приватний рахунок, секретний номер якого належить тобі, ліквідує товариство, щоб замести сліди, й знищить усю документацію, крім тієї, що стосується темного минулого Монтегріфо. Її він збереже, щоб гарантувати тобі лояльність нашого приятеля-аукціоніста. Втім, я певен, що за даних обставин такий запобіжний захід є надмірним… До речі, мій любий Циглер має чіткі інструкції спрямувати третину твого прибутку на різні надійні та рентабельні інвестиції, що відмиють ці гроші й гарантуватимуть тобі — на випадок, якби ти заповзялася весело розтринькувати кошти, — платоспроможність до кінця твоїх днів. Ти можеш беззастережно довіряти порадам Циглера, ми знайомі вже понад двадцять років; він гарний чоловік — чесний, кальвініст та гомосексуаліст. Певна річ, він ретельно відраховуватиме з твоїх грошей свої комісійні та видатки.

Хулія, котра досі незрушно слухала його, здригнулася. Все чудово збігалося. Наче деталі якоїсь неймовірної головоломки. Сесар не залишив жодного вільного мотузка. Вона окинула антиквара довгим поглядом, а тоді зробила кілька кроків по кімнаті, намагаючись усе осмислити. «Забагато для одного вечора, — подумала вона, зупинившись перед Муньйосом, який — і досі з недопалком у роті — незворушно дивився на неї. — А може, забагато й для цілого життя».

— Бачу, — мовила дівчина, знову обернувшись до антиквара, — ти все прорахував… Або майже все. А чи подумав ти також про дона Мануеля Бельмонте? Можливо, тобі це видасться незначущою дрібницею, однак він є власником картини.

— Я подумав і про це. Звичайно, у тебе може бути гідна всілякого схвалення криза свідомості і ти вирішиш відмовитися від мого плану. В такому разі тобі досить сказати про це Циглеру, і картина з’явиться в належному місці. Монтегріфо поставить правцем, але йому доведеться це проковтнути. Зрештою все залишиться, як було: скандал збільшить ціну картини, і «Клеймор», маючи відповідні повноваження, виставить її на аукціон… Проте в тому випадку, якщо ти віддаси перевагу практичному сенсу життя, ти матимеш аргументи, щоб заспокоїти своє сумління: Бельмонте відмовляється від картини заради грошей, отже крім сентиментальної, вона становить для нього матеріальну цінність, яка покривається страховкою. До того ж ніхто не заважає тобі анонімно передати йому винагороду в сумі, яку ти вважатимеш доречною. Для цього ти матимеш купу грошей. Що ж до Муньйоса…

— Так, — озвався шахіст. — Правду кажучи, мені цікаво дізнатися, що чекає мене.

Сесар лукаво глянув на нього.

— Вам, дорогенький, випав щасливий квиток.

— Не може бути.

— Кажу вам, може. Передчуваючи, що другий білий кінь у цій партії, мабуть, залишиться живим, я взяв на себе сміливість документально пов’язати його із зазначеним акціонерним товариством, віддавши йому двадцять п’ять відсотків акцій. Це, між іншим, дозволить вам накупити собі нових сорочок і грати в шахи, скажімо, на Багамських островах, якщо і. ікс я. їм до вподоби.