Андрій Кокотюха - Автомобіль із Пекарської

– Моя людина серед картярів, – ніби між іншим обмовився поліцейський. – Так до вашого питання: не знаю, хто там шахрай. Політики, як на мене, всі шахраюють. Але поки нема доказів, нікого й не каратимуть. До того ж шахрайство різним буває. Назар Данькович, наприклад, видурював у добросердих містян зі статками гроші на потреби бідних людей. Їх треба то лікувати, то навчати, то годувати, а траплялося – збирав котромусь на адвоката. Переважно особи, якими він опікувався, були міфічними. Проте траплялися й справжні, лиш, як кажуть, підставні. Грали різні ролі, діставали свою частку. Найвищий рівень майстерності – використовувати справжнього бідаку, і то так, аби той ще й вдячним лишався! Все це, пане Кошовий, завдяки підвішеному язику. Не дивно, що має сміливість зараз атакувати такого Голіафа, як пан Леон Радомський. Для того, за моїми відомостями, в політику й подався. До соціалістів.

– Соціал-демократів ніби…

– Та йому нема різниці, ким себе називати, – гмикнув Лінда. – Бачте, пане Кошовий, перед цим Різдвом агентура доповіла: Данькович готує оборудку, за якою його можна злапати на гарячому. Чи то наші поспішили, чи там щось не клеїлося так, як планувалося, – словом, опинився наш герой за ґратами, але доказів на руках катма, треба ще дозбирати, – для ілюстрації Карл покрутив перед Климом порожніми руками. – О! І тут де не взявся один відомий у певних колах пан адвокат. Заявляє про політичні переслідування. Виявляється, Данькович якимось чином устиг записатися в партію і тепер був під її захистом. Мали б докази – посадили, хай двічі партійний! Але ж із цим не склалося, довелося відпустити. Тому мало: просто перед поліцейською будівлею почав мітингувати, звинувачувати владу в усіх смертних гріхах, волати про беззаконня й таке інше. Репресують, горлає, політичних опонентів. Згадав і ратушу, і сейм, навіть цісаря приплів.

– А далі?

– Далі – нічого! Займається тим самим, що й раніше. Лиш тепер, уже скоро як півроку, причетний до робітничих страйків. Виступає на мітингах, таврує, закликає і, головне, організовує збір коштів до потрібних страйкарям кас взаємної допомоги. Також збирає під різними приводами інші кошти на численні потреби. І знаєте, що тепер у наших теках є на пана Даньковича?

– Та звідки мені знати…

– Отож. Скажу, бо знаю – не розляпаєте. Пане Кошовий, мета отих соціалістів – аби робітники не працювали й страйкували. Вимагають рівності в правах, висувають інші політичні вимоги. Не будемо в те заглиблюватись. Може, я не все до пуття розумію, та виглядає – їхнім лідерам вигідні страйки, бо то результат їхньої праці, своєрідний звіт. Часом хазяям, проти яких здіймається бунт, доводиться йти на поступки. Серед іншого – виплачувати якісь кошти, ніби компенсацію, прибавку, не важливо, головне – кошти. І там, де каламутить воду пан Данькович, він же й веде прямі переговори. Скільки грошей отримує готівкою і скільки потім роздає людям – невідомо. Хочете ще? Прошу дуже! Є каса страйкового комітету. Бунтарі мають отримувати якусь копійку на підтримання штанів, не ходять же вони на свої мітинги безкоштовно. Принаймні, ті, хто в авангарді, найбільші крикуни. Так ось, посередником між комітетами і страйкарями останнім часом виступає теж пан Данькович! Уже потроху снують чутки, що має цей ідейний добродій, борець за права трудящих, надміру липкі руки. І це, пане Кошовий, цілком вкладається в історію, розказану вами.

– Яку?

– Погрози. Соціалісти та інші політичні сили знають межу й не переходять її. Це не терористичні боївки, з якими ви трошки знайомі і де стріляють з будь-якого зручного приводу. Борці з багатіями цим самим багатіям розправою не погрожують. Тим більше, не обіцяють зашкодити членам їхніх родин. Данькович же, як бачимо, має кримінальні замашки. Й чим далі, тим більш наглим стає. Сказати, чому?

– Чому?

– Пече під ногами. Відчуває – дурити партійців, прикривати красивими гаслами свою дрібну шахрайську натуру не зможе довго. На що хочете закладуся, пане Кошовий: він мав намір витрусити з пана Радомського значну суму й при нагоді втекти з калиткою подалі зі Львова. Звідси – радикальні погрози.

Клим замислено потер перенісся.

– Це ваше припущення.

– Не претендую. Але погодьтеся, воно схоже на правду.

– Схоже, – визнав Кошовий. – Лишилося зрозуміти, чи включена в гру вашого шахрая дівчина, вбита в автомобілі.

Невеличка експедиція вирушила на Підзамче [39]наступного дня, щойно звечоріло.