Богдан Коломыйчук - В'язниця душ

Здесь есть возможность читать онлайн «Богдан Коломыйчук - В'язниця душ» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Фоліо, Жанр: Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

В'язниця душ: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «В'язниця душ»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Богдан Коломійчук (нар. 1984 р.) — український письменник, володар Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож». Автор збірки детективних оповідань «Таємниця Єви» (2014). Обидві книжки вийшли друком у видавництві «Фоліо». У творах письменника поєднуються захоплюючий сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти.
«В’язниця душ» — третя книга автора, в якій він найкраще проявив себе як майстер детективного жанру. Події у повістях, що увійшли до видання, відбуваються у 1902—1903 рр. у Львові. В основі сюжету кожної повісті — блискуче розслідування заплутаної справи, яке проводить львівський комісар Адам Вістович. Карколомні пригоди героїв гармонійно доповнює оригінальна містика та зі смаком подана еротика.

В'язниця душ — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «В'язниця душ», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Спостерігаючи таке братнє єднання, диригент, замість диригувати, вхопився за голову, і хор без нього дотягнув «Haleluja». Після цього за справу взявся передній ряд, підставляючи товаришам плечі, голови і шиї для опори. Хор тепер став зовсім сплутаний і скарлючений, але більше не розхитувався, а тому диригент наважився на третю композицію. Після неї він першим утік зі сцени, а дідугани, несподівано злагоджено вишикувались у стрій і дружньо закликали присутніх жертвувати гроші на ветеранську справу. Публіка вибухнула оваціями, і хористи, почуваючись цілковито щасливими, так само строєм вийшли за лаштунки.

Після них на сцену вийшов Ласло Перчені в супроводі піаністки, що мала акомпанувати його скрипці. Анна зітхнула з полегшенням і піднесла до очей свій крихітний театральний бінокль. Доки скрипаль та піаністка посміхались публіці, за їхніми спинами швидко винесли лавку, яка залишилася після хору. Тепер сцена повністю була готова до основної події вечора.

Вістовим ще раз поглянув на свою дружину. Анна не відривала очей від бінокля і, здавалось, повністю заглибилась у перші акорди «Чардашу» Монті. Комісару не залишалося нічого іншого, як самому вдати з себе уважного слухача. Вістовим любив музику, але зараз вона його навіть дратувала. Відчувалось, як поволі спливає вечір, а нічого важливого так і не було сказано. Залишалося тільки втішати себе думкою, що присутність Анни поруч з ним також означає немало. Можливо, бодай на прощання вона подарує йому якусь надію. Хоч потайки він сподівався, що не буде ніякого прощання сьогодні.

Між тим Перчені з особливим натхненням розпочав грати «Чакону». Вістовим перестав нарешті крадькома спостерігати за дружиною і перевів погляд на сцену. І композиція, і виконання були направду чудовими, тож комісар на хвилину забув про свої гризоти. Згодом йому захотілося заплющити очі. Здавалось, так буде краще чути музику.

Несподівано концерт обірвався. Десь у глибині залу пролунав різкий постріл, і перелякані слухачі схопилися з місць. Кожен намагався розгледіти того, хто стріляв, але марно. В залі досі було темно, а освітлювалась тільки сцена. Проте перш ніж будь-хто встиг прийти до тями, постріл повторився. Цього разу з іншого боку. Здавалося, з перших рядів. Публіка розвернулася туди, але знову не було видно того, хто стріляв. На сцені лишалися закам’яніла від страху піаністка і скрипаль, що інстинктивно притискав до себе свій інструмент. Над головами присутніх почувся пронизливий жіночий крик. Публіка звела очі догори, побачивши, як тіло чоловіка, перехилившись через край лоджії, полетіло донизу. Ті, хто знаходився під лоджією, сполохано розступились, звільняючи йому місце для падіння. Щойно тіло гучно приземлилося, частина присутніх кинулась до виходу.

Вістович уперше за багато років обійняв дружину, але тільки для того, щоб захистити її від натовпу, що міг завиграшки збити з ніг. Він притиснув Анну до стіни, очікуючи, доки припиняться штурхани в спину, і відчув, як вона тремтить від страху. Комісару навіть був приємний цей страх, який не дозволяв Анні розірвати обійми і відштовхнути його від себе.

Нарешті всі налякані вийшли, і Вістович зміг підійти до тіла. Довкола нього вже зібралося з десяток чоловіків, які жваво обговорювали подію. Найперше вимагали один від одного покликати поліцію, і при тому ніхто не рухався з місця. Врешті, один з них відділився від гурту і рушив до виходу.

— Розійдіться, панове, — наказав комісар, і ті слухняно зробили кілька кроків, назад.

Чоловік лежав обличчям донизу. Вістович найперше торкнувся його зап’ястя, щоб перевірити пульс.

— Марно, — промовив хтось, — куля пробила голову. Він помер швидше, ніж упав.

Комісар звів погляд на того, хто говорив, і побачив перед собою високого чоловіка, що спостерігав за ним крізь блискучий лорнет.

— Ви лікар? — запитав у нього Вістович.

— Певною мірою, — відповів той. — А ви поліцейський?

— Певною мірою...

Між тим до зали справді увірвались двоє постових, наробивши стільки галасу, мовби їх було зо два десятки.

— А от і ваші, — посміхнувся чоловік з лорнетом. — Стримайте їх, щоб вони випадково не затоптали цього сердегу. У нього й так препаскудний видався нині вечір...

Вістович, ніяк не зреагувавши на цей чорний жарт, випростався, щоб зустріти поліцейських.

— Пане комісаре! — в один голос вигукнули ті, виструнчившись біля нього.

Той важко зітхнув і роззирнувся довкола. Було два постріли, один з глибини залу, інший з перших рядів. Тим, хто стріляв, неважко було загубитися в натовпі й вийти разом з усіма із залу, а потім — і з філармонії. Лишалась надія на глядачів, в яких були перші та останні місця. Мусив же хтось із них побачити людей зі зброєю. Правда, цих імовірних свідків також тепер не знайдеш. Хіба що вони самі звернуться до поліції.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «В'язниця душ»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «В'язниця душ» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «В'язниця душ»

Обсуждение, отзывы о книге «В'язниця душ» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x