Марек Краєвський - Числа Харона

— А чому ви сказали, що її астрологічна діяльність це найцікавіше? — запитав аспірант Валеріан Грабський, поліцейський, що скидався на ретельного, чесного й кмітливого чиновника. — Ворожка — це ворожка, яка різниця, чи вона ворожить з карт, чи на кавовій гущі... Чому астрологія це щось незвичайне?

— Ви трохи помиляєтеся, пане аспіранте, — утрутився старший сержант Герман Кацнельсон, чий гострий язик та вишуканість нагадували Коцовському ненависну йому людину. — Робота астролога полягає насамперед у виконанні складних обчислень. Щоб цим займатися, замало скляної кулі, чорного кота на підвіконні та кількох чарок, випитих для красномовства.

— Ви праві, — кивнув головою Підгірний. — Люба Байдикова укладала складні гороскопи...

— То, може, у конверті лежить гороскоп? — Кацнельсон не втримався й глянув на стіл.

— Де ваша терплячість, сержанте, — здавалося, що Коцовський ось-ось лясне підлеглого по руках. — Зараз ми познайомимося з його вмістом.

— Відповідаю на запитання аспіранта Ґрабського, — продовжував Підгірний. — Як я вже сказав, астрологічна діяльність убитої справді була дуже цікавою, бо в нас таке асоціюється із чимсь... як би це висловитися... з вишуканістю, респектабельністю. Астрологи живуть і приймають клієнтів у гарних районах, їхні кабінети прикрашають твори мистецтва, книжки...

— Різне трапляється, — розсміявся Заремба. — Пригадуєте, панове, справу такого собі професора Маріні? Він виявився шахраєм, звичайнісіньким гебесом [14] Гебес (львів., жаргон.) — дурень, йолоп. , який займався ворожбитством у сараї. Глянемо, може, у конверті теж справи якихось ворожбитів... А може, самої замордованої...

— Не відволікайтеся! — гримнув на нього Коцовський. — І вислухайте доктора Підгірного. Нагадую, якщо хто не знає: наша нарада — це інструктаж у справі слідства, а не балачки чи спогади про ваше славне минуле! І чого це вас так цікавить вміст конверта? Ви мені нагадуєте хлопчисьок у кабаре!

— Люба Байдик, — доктор поставив наголос на останній склад прізвища, — не була ані вишуканою, ані респектабельною особою. Це була брудна, занедбана й хвора жінка. Окрім астми й діабету, як показав мій розтин, вона страждала на дві ще більш небезпечні хвороби. Перша — цироз печінки. Цей орган був у неї збільшений, твердий і всіяний вузликами, типовий cirrhosis hepatis, на який страждають алкоголіки. Їй залишилося жити не більше, ніж два-три роки, якби не різні постсифілітичні зміни в органах... Саме так, панове, — медик, здавалося, насолоджувався здивованими поглядами поліцейських, — у нашої ворожки була остання стадія люесу. Під час першого та єдиного візиту до мене, я прописав їй «Сальварсан». Більше вона до мене не приходила. Може, їй здавалося, що вона вилікувала сифіліс? А він, тим часом, пожирав її зсередини... Оце й усе, що стосується опізнання та хвороб. А тепер щодо обставин загибелі... На неї напали ззаду. Про це свідчать обширні травмовані ділянки спереду шиї. Саме там я помітив велику й глибоку борозну, слід від чогось довгого, вузького й жорсткого, можливо, мотузки. Проте смерть настала не від задушення, ні! Петля невблаганно давила її, тож вона, імовірно, на мить утратила свідомість, і цим злочинець скористався ось для чого. — Підгірний відкрив свою елегантну течку з тисненої шкіри й витягнув звідти пінцетом п’ятидюймового цвяха. — Він відкрив їй рота й просунув цвях уздовж піднебіння, аби примірятися до відповідного місця, а тоді сильним ударом забив його. Вістря відразу ввійшло в спинний мозок. Це викликало миттєву смерть. От і все, що я збирався вам сказати.

— А який висновок можна зробити про вбивцю на підставі аналізів слідів на місці злочину? — Коцовський підійшов до вікна, відчинив його, і в задимлене приміщення увірвалося свіже повітря разом із вигуками дітей, які з’юрмилися навколо струмочка, що витікав з фонтанчика неподалік костельних мурів.

— Він може бути покрівельником, — утрутився Заремба. — Це типовий цвях для покрівельних...

— Швидше, лікарем, — зауважив Кацнельсон. — Звичайнісінький бандюга забив би їй цвяха просто в голову. А цей точно знав, де розташований спинний мозок. Кому з вас це відомо?

— Слушно! — Підгірний схвально глянув на Кацнельсона. — Убивця, може, й не медик, але напевне розуміється на анатомії людини. Цвях, забитий у чоло, спричинить смерть приблизно в половині випадків, проте застромлений у спинний мозок — завжди й миттєво. А такі цвяхи, — тут він співчутливо глянув на Зарембу, — можна купити в будь-якій бляхарській крамниці, і покупець аж ніяк не мусить належати до покрівельницького цеху.