Гюнтер Продель - Вбивці на борту

— Еге, тепер я розумію: тим-то ви цікавилися, де я був зранку, — посміхнувся Джонні.—То стара пісня: коли щось трапляється в порту, винна профспілка. Бачу, ви теж попалися на. цей гачок. Раджу не витрачати марно часу…

— Дякую. Хочу лишень додати, містер Данн, що Гінтца не вбито. Він тяжко поранений, отож було б непогано, якби ви навідали його. До речі, він, гадаю, охоче підтвердить, що стріляли не ви.

Джонні вмить втратив апломб.

— Ні, я не піду! — гарячково вигукнув він, схопившись на рівні ноги. — То все дурниці!

— Чому б не піти? — насмішкувато поцікавився Кітінг. — Адже ви не маєте нічого спільного з цією історією?

Данн забігав по кімнаті.

— Не піду — і край! Я не можу ризикувати! Поранена людина у важкому стані, вона марить, здатна вигадати щось таке, чого насправді не було…

Кітінг не втримався, розреготався.

— Ген, я бачу, як ви налякались! І це при такому чудовому алібі!…

— Вважаю нашу розмову закінченою! — Джонні широко розчинив двері.— Подалі розмовлятиму з вами лише у присутності мого адвоката.

Кітінг пішов, та на порозі затримався.

— Ще одне питаннячко, містер Данн. Ви були під судом?

— Був. Через дрібничку. Маленька сутичка у барі. Отримав дев'ятнадцять місяців.

—І все?

— Так.

— А торгівля наркотиками? Пригадуєте Сінг-Сінг?

Замість відповіді Джонні люто грюкнув дверима.

По суті, Кітінг нічого не добився. Так, він знав, що Джонні — гангстер, що він — креатура Віто Дженовезе, повноважний його представник тут, у порту. Проте все це аж ніяк не доводило, що Данн стріляв у Гінтца.

Протягом двох днів Кітінг майже щогодини дзвонив до лікарні. Ентоні Гінтц ще бур живий, але в тяжкому стані, і лікар категорично заборонив допитувати його. Та на третій день він сам покликав Кітінга.

— Коли хочете спробувати ще раз, приїздіть негайно.

У супроводі капітана Хемміла, лейтенанта Саллівена та судового стенографа Кітінг помчав до лікарні. Гінтц був у повній свідомості, та відчувалося, що жити йому лишилось обмаль: це видно було по його запалих, гарячково виблискуючих очах.

Кітінг почав допит звичайними запитаннями: ім'я, вік, адреса. Це потрібно, щоб довести на суді — допитуваний був цілком притомний. І лише діставши чіткі відповіді, юрист м'яко промовив:

— Енті, хіба ви ще вірите, що видряпаєтесь?

Гінтц хитнув головою, прошепотів:

— Ні. Ніякої надії…

— Тоді скажіть нам, хто в середу, восьмого січня, стріляв у вас на Гроув-стріт? Скажіть правду перед лицем смерті!

На якусь мить в очах умираючого промайнув острах, потім він тихо, але твердо сказав:

— То був Джонні Данн. Благаю вас, обороніть мою дружину!

— Звісно, Енті, звісно! Вона поїде кудись і залишиться там доти, доки Данна не буде засуджено. Скільки разів він стріляв?

— То була черга. Та, здається, геть усі кулі потрапили в ціль.

— Чом він хотів убити вас? Ви відаєте про це?

Гінтц ствердно кивнув.

— Восьмого січня Данн хотів особисто контролювати пірс. Мав прийти корабель з Генуї, то він бажав поставити па розвантаження своїх людей. Так буває завжди, коли на судні сховано наркотики. Тому він запропонував мені вихідний. Але я відмовився. Щоранку я особисто наймаю людей… Я не бажав, щоб на моєму пірсі хазяйнувала ця банда!..

— Гадаю, цього досить, — квапливо промовив Кітінг, бо бачив, що сили Гінтца тануть. — Відпочиньте. А ми тим часом привеземо Данна, і ви підтвердите, що стріляв саме він.

Гінтц не заперечував. За півгодини двоє поліцейських ввели Данна до палати.

— Хелло, Енті! — весело вигукнув гангстер. — Як ся маєш?

Гінтц мовчки дивився на нього. Кивнувши стенографу, Кітінг запитав:

— Ентоні Гінтц, чи знаєте ви цю людину? Якщо знаєте, назвіть нам його ім'я.

Гінтц повільно підняв тремтячу руку, вказав на Данна.

— Це Джонні Данн, людина, яка стріляла в мене. Данн вхопив руку пораненого.

— Любий Енті! Що це ти там верзеш? То ж я, твій старий друг! Як я міг стріляти в тебе? Скажи, що ти пожартував!

— Так, то все жарти! — задихаючись, вигукнув Гінтц. Зібравши рештки сил, він відкинув ковдру, заходився зривати пов'язки. — Йди-но сюди, глянь, як ти пожартував! Скажи, чи задоволений своєю роботою?..

Гангстер цинічно всміхнувся.

— Ви ж бачите — ця людина марить, вона у безпам'яті. Він просто з'їхав з глузду. Я категорично вимагаю, щоб запросили мого адвоката.

— Це вже ні до чого, містер Данн. — Кітінг випростався. — Я вас заарештовую. Заарештовую за вбивство.

— Яке таке вбивство? Людина ще жива, а ви вже приписуєте мені…