Джеймс Чейз - Міс Шамвей і чорна магія

— Семе, давай! — загорлав я, і ми разом кинулися у бій.

У безтямній люті Богль перекинув стіл на бандита, що тримав його на прицілі. Я взяв на себе типа, який підсік Майру, — кинувся на нього й повалив на підлогу.

Ансель, який причаївся в кутку, розповідав потім, що то була чудова бійка. Поки я вгамовував свого супротивника, Пабло повернувся до бандитів, що стояли на площі, і ревонув, бризкаючи слиною:

— Сюди! Ви що, посліпли?!

Сем ухопив свого напасника і жбурнув у бандитів, які за наказом Пабло спробували піднятися на веранду. А я тим часом ухопив за чуприну свого і вдарив головою об підлогу. Він затих.

Я кинувся до Майри. Вона побачила мене й радісно скрикнула.

Але на шляху в мене знову стали бандити, і Пабло вдалося схопити дівчину. Вона звивалася, хвицялась, дряпалася, як пантера, але він легко втримував її, навіть не встаючи із стільця. Затис обидві її руки своєю однією і розважався: то стискав їй руки з такою силою, що вона починала корчитися від болю, то послаблював захват. Майра була аж біла від нестямної злості і все намагалась якомога болючіше копнути негідника ногою.

Дурнувато гигикаючи, він легенько смикнув її до себе, а вільною рукою вхопив за волосся і так сильно закинув їй голову, що мало не скрутив в'язи.

— Ах ти ж моє кроленятко! Чогось вушка в тебе закороткі. Зараз буду їх видовжувати! — Його гримаси були страшенно бридкі.

Бандит жбурнув Майру на коліна і схилився над нею з лиховісним вискалом.

Коли Сем побачив, що робить з дівчиною Пабло, він люто ревнув і відкинув від себе трьох горлорізів. Його кулаки запрацювали з силою і швидкістю гірської лавини. Ударами ніг він остаточно вгамував тих трьох і кинувся до Пабло, навіть не відчуваючи, що на його спині ще один бандит. Але той дав про себе знати: вп'явся пальцями обох рук у Семові очі. Сем заревів, як поранений бик, вхопив мексіканця за пику й затис її, мов у лещатах, перетворюючи на місиво.

Я тим часом опинився під цілою купою мексіканців. Один з них ухистився молоснути мене так, аж мені в очах потемніло. Потім вони помітили, що Сем вивільнився, полишили моє нерухоме тіло й кинулися йому навперейми. Одначе опізнились: Сем уже підлітав до Пабло.

А той мерзотник однією рукою вхопив Майру за сорочку, другою — за волосся і, наче тараном, двигонув нею в Сема. Щоб Майра не впала, Сем перехопив її обома руками і лантухом повалився на підлогу, а дівчина — на нього.

— Ну ж бо! — загорлав Пабло, показуючи на Сема, що лежав на підлозі. Бандити розлюченою зграєю накинулися на Сема.

А Пабло походжав навколо і реготав до сліз. Його це, бачте, тішило. Він помітив Майрину ногу, вчепився в неї і, напружившись, витяг дівчину з купи переплетених тіл.

Майра непорушно лежала на підлозі. Судячи з вигляду, вона була радше мертва, аніж жива. Пабло носаком чобота штурхонув дівчину в бік. Майра застогнала і кволо поворухнулась.

— Цього разу кроленятко мало не відкинуло лапки, — сказав бандит, аж хитаючись від сміху. — Оце-то день! Оце-то бійка!..

Майра помалу прийшла до тями.

— Пусти, гладка жабо! — крикнула вона, задихаючись. — Зараз же вернись у свою ковбасну шкіру!

Отоді усе й сталося.

Довкола Пабло зав'юнилася біла хмарка. А коли вона розійшлася, Пабло вже не було.

Я бачив усе те цілком виразно. Пабло не зайшов у вестибюль. Не відступив у темряву. Він просто зник. За все своє життя я не бачив нічого жахливішого.

Майра скрикнула, відсахнулась назад, потім підбігла до мене. Я пригорнув її до себе, дивлячись, як тануть рештки хмарки.

Варто було побачити, як дременула охоплена панікою банда мексіканців! Через кілька секунд поблизу не лишилося жодного бандита. Маленька площа перед готелем спорожніла.

— Що воно таке? — запитав я, ще міцніше обіймаючи дівчину. Попри все, що допіру було, я відчував мало не блаженство, тримаючи її в обіймах. — Ти можеш пояснити, що сталося?

— Ой, годі з мене! — простогнав Богль, силкуючись звестися з підлоги. — Спершу вона літає… Потім він зникає… Несила мені більше таке витримувати! Я й справді зсунуся з глузду. Або облиште ці штуки, або дайте спокійно померти.

— Помовч, — сказав йому Ансель, що вже встиг вибратись із свого кутка. — Ну що? Всі бачили? І досі не вірите в чудеса? Бачили, як він зник? — Він пильно подивився на Майру. — Що ви з ним зробили?

Майра нахмурилась.

— Хочете сказати, що це я його прибрала?

— Авжеж! Звичайно! І не хочу сказати, а стверджую! — відрубав Ансель. — У мене виникли сумніви ще тоді, коли Сем побачив, як ви літали по кімнаті. Ви стали нагуаль, розумієте? Кінтль звірив вам свої таємниці, а ви навіть не здогадуєтесь про це! Тепер ви охоронниця таємничих окультних наук нагуалізму!