Ґжеґож Касдепке - Детектив Ниточка

- І тепер ти хочеш, щоб я довів... - почав детектив Ниточка.

- Саме так, - що Оксанка справді винна! - закінчив Дмитрик.

- А Оксанка хоче... - розмірковував далі детектив.

- Щоб ви довели протилежне, - буркнув Дмитрик.

Детектив Ниточка поглянув на хлопця. Гм, це справді починає бути цікавим...

- А де цей годинник зараз? - запитав згодом.

- В Оксанки, - відповів Дмитрик. - Вона так мені його й не повернула.

Детектив Ниточка зітхнув і попрямував нагору.

Оксанка сиділа на сходах перед дверима детективного агентства «Рожеві Окуляри». Побачивши детектива Ниточку, вона відразу підвелася, але була така заплакана, що не змогла промовити жодного слова. Дівчинка мовчки вийняла з кишені годинник і віддала його детективу.

- Так-так... - пробубонів Ниточка, роздивляючись годинник з усіх боків. - Що в нас тут?

- Я нічого не робила! - поскаржилась Оксанка. - Це, напевно, Дмитрик сам поламав, а зараз хоче все звалити на мене!

Детектив Ниточка приклав годинник до вуха.

- Ні Дмитрик тут не винен, - сказав він за хвилинку, - ні ти... - додав з посмішкою.

- То хто ж його тоді зіпсував? - здивувалися діти.

- А я хіба казав, що він поламаний? - засміявся детектив Ниточка. - Якщо так, я збрехав, тому що він неушкоджений. Тільки колись годинники трішечки відрізнялися від теперішніх, на батарейках... Дідусь вам про це не розповідав?

Детектив Ниточка мав рацію. Годинник був неушкоджений. Ні Оксанка, ні Дмитрик, ні батько його не ламали. Що ж тоді трапилося насправді?

Детектив Ниточка - найкращий детектив у світі (принаймні, на думку дітей). Але, попри це, інколи минають цілі тижні, доки хтось таки постукає в двері детективного агентства «Рожеві Окуляри» і доручить детективу яке-небудь завдання. Інший детектив на місці Ниточки вже б давно замислився, чи варто в такому випадку взагалі бути детективом, але він уперто не здавався. Коли період вимушеного безробіття йому аж надто дошкуляв; коли набридало постійно дослухо-вуватися, чи раптом не підіймається який замовник дерев’яними сходами на горище; коли відчував, що ось-ось зачахне з нудьги, тоді детектив Ниточка перетворювався на замовника Ниточку. Він сам у себе, тобто у детектива Ниточки, просив розплутати справу, яка турбувала замовника Ниточку, тобто знову ж таки себе.

Так було і цього разу.

- Ще хвилинка, і засну... - детектив Ниточка позіхнув, підійшов до невеликого віконця у похилій стелі горища і... аж здригнувся від здивування! А потім швидко надів капелюха, вийшов з агентства і перетворився на замовника Ниточку.

- Стук, стук! - постукав замовник Ниточка.

- Прошу! - відповів детектив Ниточка.

Замовник Ниточка відчинив двері і зупинився перед столиком, за яким зазвичай сидить детектив Ниточка.

- Доброго дня, - тихо сказав замовник Ниточка, -чи могли б ви знайти для мене трішки часу? - не чекаючи відповіді, клієнт Ниточка сів на місце детектива Ниточки і відразу в нього ж і перетворився.

- Звичайно, - відповів детектив Ниточка. - Чим я можу вам допомогти?

Детектив Ниточка підхопився з-за столика, став у дверях і перетворився на замовника Ниточку.

- Бачите... - невпевнено почав замовник Ниточка. -Я трішки збентежений...

Замовник Ниточка стрибнув за столик і знову став детективом.

- Сміливіше! - підбадьорив детектив Ниточка, -я обіцяю зберігати все в таємниці. Те, що почую, залишиться тільки між нами.

Не минуло й секунди, як у дверях агентства знову з’явився замовник.

- Ви знаєте, - стурбовано продовжив, - у мене таке враження, що я збожеволів.

Потім він сів за столик і миттєво перевтілився в детектива Ниточку.

- Ви збожеволіли? - здивовано запитав детектив. -Як на мене, зовсім не схоже на те.

- Однак, це правда, - зітхнув замовник Ниточка. -Так, принаймні, мені здається

- Якісь особливі ознаки? - детектив Ниточка насупив брови.

- Привиди! - прошепотів, червоніючи, замовник. -Або, інакше кажучи, оптичний обман. Хвилину тому, коли я визирнув з вікна, в мене склалось враження, що на вулиці перед моїм будинком виріс ліс. Але це ж неможливо, правда?