— Але ця істота дружня, як ти вважаєш?
— Мабуть, так — якщо страуса врятувала, — визнав Данило.
— Тоді ти готовий пояснити нам логічно — з ким або з чим ми мало не познайомились? — прямо запитала Галка.
Данило відповів не одразу. Постояв, подивився на море.
— Батько якось розповідав про кримського монстра, — мовив нарешті. — Його вперше бачили в Чорному морі десь сто років тому. Хочете точніше — дев’яносто, хоча особливої ролі це не грає. Все одно монстра не зловили. Та й бачили не так живу істоту, як залишені нею сліди на піску.
— Вилазив на берег?
— Вилазив, — кивнув Данило. — Тільки, повторюся, на власні очі його ніхто не бачив. Судячи зі слідів, то міг бути величезний водяний змій. Рептилія. Тато казав — на пошуки монстра в ті часи відрядили цілий військовий підрозділ. Як ви розумієте, нікого солдати не вполювали. Іншим разом, приблизно через три десятки років, подібну істоту бачили знову. Тільки зовсім біля іншого берега.
— Монстра бачили чи знову — сліди? — перепитав Богдан.
— Ніби монстра. Але очевидець був один. Вчені приїхали, сиділи в засідках досить довго, проте нічого не висиділи. Правда, в той самий час хвилі викидали на берег тіла мертвих дельфінів, черева яких були пошматовані гігантськими зубами. Говорили — то гвинти корабельні зробили. Але дельфіни — чи не найрозумніші з морських мешканців і ось так, по-дурному, під днище судна вони б не потикалися.
Тепер прийшла черга мовчати іншим. Аби зібратися з думками, Богдан навіть спустився до води, підібрав свої гумові капці, а коли повернувся назад і взувся, — промовив:
— Я десь чув про бойових дельфінів. Ніби це засекречений проект, який діє досі. Випустили такого бойового дельфіна в море. Тут — катер зі страусом на борту. Ось і вирішила розумна риба нам допомогти.
— Нам — чи страусу? — не без іронії перепитала Галка.
— Запитай про це дельфіна, як зустрінешся з ним, — огризнувся Богдан.
— Я погодився б із цим, — зауважив Данило. — Бо теж чув і читав про бойових дельфінів. Тварини надзвичайно розумні, під наші теорії цілком підходять. Крім однієї деталі, досить важливої: спина в дельфіна не така широка. На ній ще можна сидіти, так Іхтіандр робив. Але аж ніяк не стояти, вона ж слизька, не втримаєшся.
— Хто робив? — не зрозумів Майстренко. — Іхті… хто?
— Іхтіандр, — зітхнув Лановий. — Людина-амфібія з фантастичного роману. Почитай, корисно. І знаєш, — пожвавився раптом, — дуже вчасно я про нього згадав.
— Про Іхтіандра свого? Це теж монстр?
— До певної міри. Йому в дитинстві тато-вчений пересадив зябра молодої акули. На суші чоловік довго жити не міг. Але не про героя мова. Знаєте, коли його придумали? Саме в ті часи, коли у Чорному морі почали бачити підводних монстрів уперше! Все правильно!
— Що правильно? — майже хором запитали Богдан із Галкою.
— Здебільшого все неймовірне пояснюється з часом досить просто: витвір рук людських чи людської уяви! — Данило багатозначно підняв вказівного пальця догори. — Припустимо, Футбика врятувала гігантська риба. Сама вона набула таких розмірів, сама отримала інтелект, потрібний для такої справи? Не думаю. Без людського генія — чи без людського лиходійства — тут навряд чи обійшлося.
— Чого це ти згадав про лиходійство? — здивувалася Галка.
— Бо я сам читав, та й історія свідчить: часто геній і лиходій вживаються в одній людині доволі тісно. Ви можете чітко сказати, яку мету могли мати подібні експерименти з гігантськими рибами? Для якої мети з риб виводять жахливих монстрів? Мовчите? А я готовий пояснити. Для цього треба хоча б знайти сліди цього підводного велетня.
— Ха! Шукай вітра в полі й слідів на воді! — реготнув Богдан.
Перш ніж відповісти, Данило повернувся лицем на північний захід. Так вони всі стояли, коли стежили за дивними пригодами на морі.
— Бачите? — показав перед собою.
— Обрій, — мовила Галка.
— Нічого не бачу, — признався Богдан.
— І не треба. Звідси не видно, — терпляче пояснив Данило, витяг руку перед собою. — Але те, що ми домовилися вважати підводним монстром чи просто гігантською рибою, прийшло звідти.
Палець, немов стрілка компаса, показав праворуч, тримаючись при цьому під певним кутом.
— Що з того? От любиш ти, Лановий, заморочити!
— Коротка пам’ять у вас. Забули, куди нам ходити заборонено? Точніше — не бажано, не рекомендовано? Он туди, в тому напрямку!
Там же стара бухта, корабельне кладовище! Звідти воно припливло, не інакше!
Читать дальше