Андрій Кокотюха: Таємниця підводного човна

Де й поділася нудьга. Страус далі гуляв берегом моря, схоже, так і не зрозумівши До пуття, що з ним щойно сталося. Лагідний бриз трошки остудив розгарячілі голови нашої трійці.

— Здається, я знаю, хто хотів поцупити Футбика, — заговорила Галка.

— О! І мовчиш? — дорікнув Данило.

— Просто я не надала цьому особливого значення. Думала — пожартував хтось. Ви ж самі знаєте, як часто до нас із страусом чіпляються різні люди, хоч би де ми з’явилися. Це ж удома до нього всі звикли. А так проходу не дають. Минулого року, пам’ятаєте…

— Можна ближче до нашої проблеми? — доволі грубо урвав її Богдан, усе ще лютий, що саме слабка дівчина врятувала його, спортсмена, від скаженої пташки. — Ми все це добре пам’ятаємо.

Галка роздратовано повела плечима.

— Позавчора ви купатися погнали, а ми з Футбиком пішли в селище прогулятись. Просто для різноманітності.

— Ага, тобі ще позавчора купатися набридло, — визнав Богдан, — І що?

— А те, що підійшов до мене якийсь чоловік. Не скажу, що знайомий, бо в нас тут усі незнайомі. Але раніше не бачила його. Підійшов і почав цікавитися страусом. Знаєте, як завжди це буває..і Поговорив, поговорив, а далі питається: за скільки, мовляв, я продам йому пташку. Таке мені теж багато разів пропонували, нічого дивного, ось чому це мене й не насторожило. Не продається, кажу. Чоловік торгуватися почав, називав якісь такі Суми… Коротше, високі досить.

Для мене високі. Але я ніколи нікому друга не продам, тому й цифри ці не запам’ятала. Та й не думала тоді, що він серйозно. Просто знічев’я грається, дражниться. Знаєте, не був він схожий на серйозну людину, яка має такі серйозні гроші. Взагалі не тягнув на людину з грошима.

— Який він був на вигляд? — поцікавився Данило.

— Звичайна зовнішність. Без особливих прикмет. Зустріну — впізнаю. А так — ні.

— І промовчала про таке, — бурчав далі Богдан.

Звідки ж я знала, що це важливо!

— Не сваріться, — знову закликав Данило. Отже, з цього моменту будемо пильні й обережні. Футболом тут хтось серйозно зацікавився, і боюся, що спроба викрасти нашого друга буде не останньою. І навряд чи врятує його хтось у такий дивний спосіб.

— А ось тут давайте поміркуємо! — Богдан трохи подався вперед. Птах стояв на воді і мчав до нас із шаленою швидкістю. Погано, що страуси не говорять, бо він би точно розповів, як сталося таке диво.

Данько ляснув у долоні, вкотре закликаючи друзів не розпорошувати увагу й зосередитись.

Але ми ж дорослі сучасні люди. В дива не віримо… Тобто не віримо в дива, що творяться самі собою. Всяке диво здатна зробити лише жива істота. Отже, нашого дорогого Футбика теж урятувало від невідомих злодіїв ще невідоміше створіння. Страус стояв у нього на спині. Як додумався перестрибнути туди з катера — не знаю. Але це ми зараз опустимо — Бог його зна, що в нашого страуса в голові. Мене більше цікавить саме створіння.

— Думаєш, що то було щось живе? — перепитав Богдан.

— Ага, — кивнув Данило. — Розумна мисляча істота. Коли Футбол мчав сюди, ви, зрозуміло, не зводили очей з нього. Згоден, вражаюче видовище. Мене воно теж спочатку зачарувало. Але птах сам собою по воді пересуватися не міг. Тож я почав шукати, за що б зачепитися поглядом. Мав же Футбик на чомусь, а точніше, на комусь, стояти! Ще й тримати рівновагу!

— Я нічого й нікого не бачив, — визнав Майстренко.

— Аналогічно, — призналася Галка.

— Можна сказати — я теж, — кивнув Данило. — Проте під водою таки щось було. Вдалося розгледіти темну і досить широку спину, що трималася над водою. Причому я б ризикнув сказати — на одному рівні з водяною поверхнею.

Ілюструючи свою розповідь, Данько навіть почав показувати руками, як виглядало з берега побачене ним видиво. Та друзі не особливо придивлялися до його пантоміми: надто вже неймовірним і простим водночас виявилося Данилове відкриття.

— Чому ж воно не підійшло близько до берега? — поцікавився Майстренко.

— Біля пірсу для нас із тобою доволі глибоко. Човен пристане, катер підійде. Але підводний мешканець таких розмірів, які ми можемо собі уявити, — навряд. Саме тому, думаю, створіння ходило колами. Підпливти ближче не мало можливості.

— Може, виказувати себе не хотіло? — висунула версію Галка.

— Але ж воно вже засвітилося як рятівник нашого Футбола. Думаю, показати себе ближче, в усій, так би мовити, красі за цих обставин підводне створіння могло. Почату справу логічно доводити до кінця. Значить, перешкодити нашому остаточному знайомству могли винятково несприятливі технічні причини. Незадовільна глибина біля пірса, наприклад. Зрештою, іншої причини поки не бачу.