Андрій Кокотюха - Таємниця підводного човна

— Непогано, — промовив Данило.

Але його думки, як і Богдана з Галкою, снувалися тепер довкола ще одного справжнього героя. Лановий-старший це чудово зрозумів, і перейшов ближче до справи:

— То як думаєте Футбола ховати?

— Інакших способів не придумано, — .відповів Богдан. — лише два способи: земля або вогонь.

— Є ще, товариство миле, й третя стихія — вода, — Лановий-старший говорив серйозно.

Ви про що? — не зрозуміла Галка.

— Футбол героїчно загинув на морі. Тому правильно було б його поховати як моряка. Морського воїна. Тіло віддати вогню, а прах розвіяти над морем, а точніше, біля тієї Грецької бухти, де все сталося. І де — він зустрів свою останню мить життя. Підходить?

Трійця перезирнулася.

— Це буде гарно, — замислено промовила Галка.

— Солідно, — погодився Богдан.

— Достойно, — підсумував Данило. — Біля руїн античного храму, біля «Сома» зрештою.

— Йому сподобається, — усміхнувся Лановий-старший.

Ніхто з них не хотів говорити про Футбола в минулому часі. Тільки тут, тільки тепер, тільки поруч.

Простяг Данило Лановий праву руку долонею догори. Поклав на неї свою широку, зовсім уже не хлоп’ячу п’ятірню Богдан Майстренко. Ляснула згори своєю тендітною правицею Галка, дівчина з кісками.

І всі троє водночас почули: десь поруч, зовсім недалеко, радісно клацнуло щось, дуже схоже на дзьоб Футбика…