А тут слушна нагода намалювалася — цього літа Лановий-старший вирішив зайнятися Кримом. Дотепер півострів його не цікавив. По-перше, тут без нього вистачало заробітчан, що організовують різні екскурсії. По-друге, репутація кримського узбережжя була не найкраща: сервіс поганий, ціни — високі, настрої населення — песимістичні, місцеві мешканці жадібні та злі, обстановка в цілому несприятлива. Ліпше вже показувати людям старовинні замки і водити їх горами.
Та недавно все для Данилового тата змінилоя з точністю до навпаки. Чому треба миритися з тим, що про Крим кажуть тільки догане? «Чому ця частина країни не може мати українських перспектив?» — так прямо й запитав Лановий-старший просто в прямому телевізійному ефірі на всю Україну. Довго питання не гуляло, відповідь не забарилася. Він отримав певні стартові кошти для власного амбітного туристичного проекту, який працюватиме не лише на імідж Криму, а й по-новому відкриє його для всієї країни. А відтак Україну — для світу. Ті, хто слухав. Ланового-старшого, відчули перспективу.
Ну, а він думав недовго — почав збиратися. Сина хотів відправити на Полтавщину до бабусі разом з Богданом — так уже повелося. Там у хлопців давні друзі, спільні спогади, там вони після пригоди з козацьким скарбом — місцеві герої. Аж раптом плани змінилися. Можна сказати — розвернулися на сто вісімдесят градусів.
І все через Галку.
Коли вже бути зовсім точним — через страуса. Але Футбола без Галки уявити неможливо. Так само, як дівчину з кісками — без страусового ескорту,
Знайшовся тими днями в Ланового-старшого партнер, котрий вирішив створити в Криму парк живої природи. Не зоопарк, де звірів тримали у клітках, в неволі, а великий природний заповідник. Крим, на думку того чоловіка, для втілення подібної ідеї підходить ідеально. Зрештою, тут щонайменше п’ятдесят останніх років знімають кіно про Дикий Захід і Латинську Америку. Навіть Африку — і ту спритні кіношники змогли облаштувати на українському півострові. Не кажучи вже про наукову фантастику: якщо треба зняти інопланетянина на іншій планеті, Крим для таких фантазій підходить найкраще.
Ось чому Лановому-старшому запропонували всі потрібні умови, аби доставити в Крим справжнього африканського страуса. Хай там поживе, хай за ним стежать, досліджують, описують. Висновки повинні дуже допомогти у подальшій роботі над створенням такого заповідника, Відчув Лановий-старший перспективу й для себе, довго не думав, переговорив з Галчиними батьками, ті — з Галкою. Дівчина ніби й не заперечувала, хай Футбол допоможе в хорошій справі.
Одна проблема: без неї страус нікуди. Вона б ще без улюбленця, зітхнувши, потерпіла, але без неї з норовистим птахом ніхто не впорається.
Тоді настала черга зітхати Лановому-старшому. Що вдієш: доведеться відправляти страуса до моря разом з Галкою. Саму дівчину не залишиш. Футбол, може, хороший охоронець, проте не зовсім та компанія, яка потрібна дівчині на цілий місяць. Виходу іншого нема — зібрав тато сина Данила в дорогу, а разом з ним і Богдана, аби в Києві влітку не валандався.
Поселили трійцю разом з птахом неподалік від невеличкого кримського селища. Колись тут жили рибалки, навіть завод невеличкий був, тепер — порожньо й тихо, хіба курортники — «дикуни» хати винаймають недорого. Все тут для відпочинку є, інакше б колись давно не звели поруч із селищем дитячий табір. Нині, ясна річ, табір занедбаний, дітей там нема. Але саме тут почали зовсім недавно ремонт, треба ж оздоровчі бази відроджувати. Є один відремонтований корпус, там наших героїв і розмістили.
Вирішив Лановий-старший усе дуже просто, по-сучасному. Діти вже не аж такі діти, слава Богу — по чотирнадцять років. Продукти можна в селищі купити, Галка дівчина бойова, самостійна, каструлям і сковорідкам за потреби дасть раду. Телефони є, гроші — теж. Нема, правда, телевізора та комп’ютера з інтернетом, але це, за спільним рішенням батьків, навіть на краще. Хай голови відпочинуть, провітряться на морському повітрі. Гуляти усім трьом особливо не буде коли. Завдання серйозне: спостерігати за поведінкою африканського страуса в умовах Криму. Можна сказати, ціла наукова робота. Тож не підкачайте, шановні.
Спочатку всі троє зраділи — свобода, чи не вперше за їхнє життя. Кілька перших днів пролетіли непомітно. А потім приїлося все. Коли дні однакові, це важко терпіти активним і спраглим до пригод юнакам. Ось звідки та нудьга, яку ми застали на початку цієї історії.
Читать дальше