Ю Несбьо - Леопард

— Мене? — перепитав Бйорн. — А навіщо?

— Ти й сам чудово розумієш навіщо. Чула, ти був з Гуннаром Хагеном в аеропорту, коли прилетів Харрі.

— Ой, — Гольм широко посміхнувся, показуючи зуби.

— Гадаю, Хаген прагнув використати тебе в операції «переконання», оскільки чудово обізнаний, що ти належиш до тих, з ким Харрі подобається працювати разом.

— Я б не сказав, що ми були в цьому успішні. Харрі відмовився братися за справу.

— Схоже, він змінив свою думку.

— Невже? Цікаво, що його переконало?

— Він не сказав. Сказав тільки, що, на його думку, більш слушно буде діяти через мене.

— Певна річ, ти ж тут начальниця.

— Коли йдеться про Харрі, немає нічого певного… Ти ж знаєш, ми з ним добрі знайомі.

Гольм кивнув на знак згоди. Звісно, він знав. Знав, що Джека Халворсена, коханого Беати й батька її ненародженої дитини, було вбито, коли той співпрацював з Харрі. Морозної зимової днини йому перерізали горлянку просто на вулиці в Грюнерльокка. Гольм дістався туди, щойно це трапилось. Гаряча кров, що просякла сіро-сталевий лід. Смерть поліцейського. Харрі ніхто не звинувачував. Звісно, окрім його самого.

Гольм почухав зарослу щетиною щоку.

— І яка була твоя відповідь?

Беата, зітхнувши, глянула на вулицю, на журналістів та фоторепортерів, які похапцем залишали штаб-квартиру Крипосу.

— Та ж сама, що й тобі зараз. Що міністерство дало зрозуміти: всі повноваження тепер належать Крипосу, а отже, я не маю змоги направляти експертів-криміналістів, що займаються цією справою, ні до кого, окрім Бельмана.

— Але?

Беата Льонн постукала по столу кульковою ручкою.

— Але ж є інші розслідування, не лише це подвійне убивство.

— Потрійне, — виправив Гольм, а згодом, коли Беата пильно глянула на нього, додав: — Повір мені.

— Я гадки не маю, що насправді розслідує старший інспектор Холе, але жодною з цих справ він не займається, ми про це домовились, — відповіла Беата. — Але для розслідування решти справ, яких саме, я гадки не маю, я відпускаю тебе. На чотирнадцять днів. Примірник першого рапорту по справі, над якою працюватимете, має лежати на моєму столі не пізніше, ніж за п’ять днів від сьогодні. Зрозуміло?

Кая Сульнес аж засвітилася, всередині відчуваючи майже непоборне бажання зробити кілька обертів у своєму офісному кріслі.

— Якщо Хаген згодиться, я, звісно, не заперечуватиму, — силкувалася вона видатися стриманою, але радість аж співала в її голосі.

— Хаген не заперечує, — відповів чоловік, що стояв навскіс в одвірку, прихилившись до нього головою й заклавши за неї руку. — Отже, нас лише троє — ти, Гольм та я. Й те, над чим ми працюємо, — цілком таємне. Розпочнемо завтра, збираємось о сьомій у моєму кабінеті.

— Е-е-е… о сьомій?

— О сьомій. Нуль-сім-нуль-нуль.

— Добре. Який кабінет?

Чоловік, посміхнувшись, пояснив, який саме.

Вона глянула на нього з недовірою.

— Наша штаб-квартира… у в’язниці?

Діагональ випросталась в одвірку.

— Підготуйся. Питання є?

Питань Кая мала без ліку, але Харрі Холе вже щез.

Тепер цей сон приходить до мене й удень. Десь удалині я досі можу розчути, як оркестр грає «Love hurts» [37] «Кохання ранить» (англ.) — пісня, яка стала хітом у виконанні гурту «Назарет». . Я бачу, як кілька хлопців, підійшовши, оточили нас, але вони не втручаються. Добре. Бо я саме дивлюся на неї. Поглянь, що ти накоїла, намагаюся промовити я. Поглянь на нього, невже ти досі потребуєш його? Боже, як же я ненавиджу її, так і кортить вийняти ножа з рота й встромити його в неї, розпороти шкіру, побачити, як з неї юшить кров, виповзають кишки, брехня, глупство, її ідіотська пиха. Хтось же має показати їй, яка вона бридка усередині.

Дивився прес-конференцію по телевізору. Телепні й нездари! Жодних слідів, жодних підозрюваних! Перші сорок вісім годин — золотий час, вони вже спливають, покваптеся, ну ж бо! Чого хочете від мене? Щоб я написав це на стіні кров’ю?

Це ви, а не я, робите все, щоб убивства тривали.

Листа дописано.

Покваптесь.

Стіне дивилася на хлопця, який щойно до неї забалакав. Борода, біляве волосся, плетена шапочка. У приміщенні. До того ж на ньому тепла шапочка, що закриває вуха. Навіжений сноубордист? Придивившись пильніше, Стіне зауважила, що то не парубок, а чоловік. Десь за тридцять. Принаймні на засмаглій шкірі були білі зморшки.

— То й що? — відповіла вона, намагаючись перекричати музику, що гриміла у приміщенні в Краббе. Нещодавно відкритий клуб голосно заявив, що відтепер — це нове місце для молодих і найсучасніших музикантів, кіномитців та письменників зі Ставангера, котрих насправді чимало у цьому поведеному на бізнесі місті, що рахує нафтові долари. Збіговисько ще не вирішило, чи заслуговує Краббе їхньої прихильності. Й Стіне не вирішила, чи вартий її прихильності цей парубок, чи то пак чоловік.