Ю Несбьо - Леопард

УСЕ ДУЖЕ ПРОСТО. Я ЗНАЮ, КОГО ТИ ВБИВ.

ТИ НЕ ЗНАЄШ, ХТО Я, АЛЕ ЗНАЄШ, ЧОГО Я ХОЧУ: ГРОШЕЙ. ЯК НІ, ТО ПРИЙДЕ ЛИХИЙ ДЯДЬКО З ПОЛІЦІЇ! ПРОСТО, ЧИ НЕ ТАК?

Було й далі, але він не став читати, а глянув, щó у кінці листа. Ні підпису, ні слів прощання. Інспектор стояв у дверях. Харрі відчув, що його рука мацає стіну, і він бурмоче: десь тут має бути вимикач.

Харрі посвітив на синю стелю, на чотири великі трубки ламп денного світла.

— Мабуть, — відповів він і знову посвітив на стіну, вище од синіх плям, допоки світло від ліхтаря не впало на аркуш паперу, прикріплений праворуч від світлин. У мозку залунав сигнал тривоги. Аркуш у лінійку, з одного краю відірвано, на ньому щось написано у стовпчик. Але рука — інша.

— Ось він, знайшов, — мовив інспектор.

Чомусь Харрі відразу подумав про лампу, що висіла над столом. І про синю стелю. І про сморід аміаку. Враз усвідомив, що тривога — не через папірець…

— Не треба! — гукнув Харрі.

Але було вже пізно.

З технічного боку цей вибух був зовсім не вибух, а — так буде зазначено у рапорті начальника пожежної команди — пожежа вибухоподібного характеру. Причина — іскра з електропроводки, яку було під’єднано до ємкості з аміаком, котрий, у свою чергу, запалив ПСГ: ним було пофарбовано всю стелю, а стіни вкрито плямами цієї речовини.

Харрі хапав ротом повітря, що ринуло у кімнату, але водночас розгорілось і полум’я, і зненацька голові стало нестерпно жарко. Він машинально упав навколішки, руками торкнувся волосся — чи воно не палає. Коли Харрі роззирнувся, палали стіни. Хотілося вдихнути, але він придушив у собі цей рефлекс. Підвівся. Лише два метри до дверей, але він має винести… він кинувся до папірця… До сторінки із книги відвідувачів у Ховасхютті.

— Відійди геть! — Інспектор стояв у дверях з вогнегасником та шлангом у руках.

Ніби при уповільненій зйомці, Харрі раптом побачив, як із вогнегасника бризнув струмінь. Побачив, як золотаво-коричнева рідина вдарила у стіну. Коричнева рідина — хоча мала бути білою, і чому рідина — мала би бути порошкоподібною. Але перш ніж він розгледівся, полум’я здіймалося вже вище голови й ревучи виривалося туди, куди лилася рідина — бензиновою цівкою до інспектора, котрий укляк у дверях, щосили натискаючи пуск.

Харрі збагнув: вогнегасник наче навмисне висів на стіні в їдальні, саме там, де не лишиться непоміченим, червоний, новенький, він мовби кликав: візьми мене в руки…

Плечем Харрі змів поліцейського, врізавшись у нього на рівні живота, а той під вагою старшого інспектора, що ринувся вперед, спиною вилетів у їдальню. Харрі лежав згори.

Шмигнувши під стіл, вони перекинули кілька стільців. Інспектор, задихаючись, завзято жестикулював і показував на щось, ніби риба, то розтуляючи, то стуляючи рота. Харрі озирнувся. Охоплений полум’ям червоний вогнегасник котився в їхній бік. Шланг розпадався на шматки, тхнуло паленою гумою. Харрі скочив, тягнучи за собою поліціейського до дверей, штурхнув його в галерею, а сам упав додолу. А потому сталося те, що начальник пожежної команди у своєму рапорті назвав вибухом, від якого повилітали вікна, й полум’я охопило усе приміщення.

Моя монтажна, де я робив вирізки з газет, палає. Це показують у новинах. Твоя справа — служити й захищати, а не ламати й нищити, Харрі Холе! Отож ти й за це заплатиш. А коли пручатимешся, то заберу те, що тобі дороге. Це — секундна справа. Ти навіть не уявляєш, як це легко зробити…

На Нюдален спустилася вечірня темрява. Харрі стояв перед Бйорном Гольмом у вовняній ковдрі, накинутій на плечі, тримаючи в руках паперовий стаканчик і спостерігаючи за тим, як пожежники, пірнаючи у вогонь, виносили останні відерця з ПСГ, яким все-таки судилося покинути фабрику «Кадок».

— Отже, він пришпилив до стіни світлини всіх убитих? — уточнив Бйорн Гольм.

— Пришпилив, — відповів Харрі, — усіх, окрім повії з Лейпцига, Джуліани Верні.

— А що з аркушем? Ти певен, що аркуш вирвано з книги відвідувачів у Ховасхютті?

— Так, я бачив цю книгу у Ховасхютті, там були такі самісінькі сторінки.

— Отож ти стояв за півметра від папірця, на якому було надряпане ім’я сьомого, але ти, скорше за все, його не розгледів?

Харрі знизав плечима:

— Може, мені вже потрібні окуляри, щоб читати. Усе трапилось блискавично, Бйорне. Моя зацікавленість папірцем здиміла водномить, коли я второпав, що інспектор поливає все бензином.

— Та ні ж бо, я не це мав на увазі…