Ю Несбьо - Леопард

Клуб діяв у сірій правовій зоні, тож, за правилами, якщо у залі було дванадцять чи більше членів клубу, то ставки обмежувались сотнею крон на один забіг. Якщо ж присутніх було менше дванадцяти, тоді, згідно зі статутом клубу, їх вважали невеликою товариською компанією, яка гуртувалася у приватному клубі. А у невеличкій приватній компанії ніхто не завадить дорослим людям битися об заклад приватно, тож зроблені за таких умов ставки були особистим бажанням кожного члена. Через це у потаємному закуткові «Бомбей-Гарден» навдивовижу часто купчилося саме одинадцятеро відвідувачів. До речі, чому в назві фігурує бомбейський сад, ніхто гадки не мав.

О 14:10 чоловіка, який зовсім недавно, а саме сорок секунд тому, став членом клубу, впустили до кімнати, де, окрім нього, було лише двоє: член клубу, який сидів у шкіряному кріслі спиною до нього, й чоловік, схоже в’єтнамець, який, судячи з жилета, котрий зазвичай носять круп’є, був адміністратором на тоталізаторі.

Фланелева сорочка мало не лопалася на широкій спині чоловіка, який сидів у кріслі-вертушці. На комір спадали чорні кучері.

— Виграє´ш, Кронглі? — спитав Харрі, сідаючи у крісло поруч з поліцейським.

Кучерява голова ленсмана обернулася до нього.

— Харрі! — скочив він на ноги, виказуючи щиру радість у голосі й на обличчі. — Як ти знайшов мене?

— А чому ти вирішив, що я тебе шукав? Може, я тутешній постійний гість?

Кронглі розреготався, не відриваючи погляду від коней, які скакали уздовж довгастого борту, на спині кожного сидів олов’яний жокей.

— Та ні-і-і. Я приходжу сюди щоразу, як буваю в Осло, але тебе ніколи не бачив.

— Гараз. Дехто підказав мені, що я, ймовірно, знайду тебе тут.

— Трясця, невже про це вже знають? Може, це й не найліпше місце для поліцейського, хоч і не виходить за рамки того, що вважають легальним.

— До речі, про легальність, — мовив Харрі, хитнувши головою в бік круп’є, який показував на кухоль з пивом. — Саме про неї я й хотів з тобою побалакати.

— Говори, — сказав Кронглі, не відриваючи погляду від того, що діялось на полі, де саме зараз, наближаючись до повороту, вирвалась наперед синя кобила на крайній доріжці.

— Іска Пеллер, австралійська панянка, яку ти забрав з Ховасхютти, каже, що ти підбивав клинці до її подруги Шарлотти Лолле.

Зосереджений вираз обличчя Кронглі був незворушний. Харрі чекав. Нарешті Кронглі поглянув на нього.

— Ти хочеш, аби я щось сказав щодо цього випадку?

— Якщо твоя ласка, — мовив Харрі.

— Про мене… «Підбивав клинці» — не зовсім точно. Ми трішки пофліртували. Цілувалися. Я захотів продовження. А вона повелася так, що, мовляв, не варто. Я спробував наполягти на своєму — ну, ти ж знаєш, саме цього часом жінки чекають від чоловіків, бо це ж частина рольової гри в природі. Ото й по всьому.

— Не надто збігається з картиною, що, за словами Іски Пеллер, розповідала її подруга. Гадаєш, Пеллер обманює?

— Ні.

— Ні?

— Просто, як на мене, Шарлотта захотіла трохи уяскравити історію. Дівчата-католички часто прагнуть видаватися цнотливішими, ніж вони є насправді.

— Вони забажали заночувати у Єйлу, а не у тебе. Попри те, що Пеллер нездужала.

— Так це саме панянка з Австралії наполягла на тому, щоб вони поїхали. Гадки не маю, які стосунки у цих двох дівок, адже відносини між подругами часто бувають досить заплутаними. До речі, закладаюся, що у Пеллер коханця немає. — Він підніс до рота кухоль з пивом. — А навіщо воно тобі, Харрі?

— Дивно. Бо коли Кая Сульнес приїздила в Устаусет, ти не розповів їй, що зустрічався з Шарлоттою Лолле.

— А ще дивно, що ти й досі марудишся з цією справою. Я гадав, вона вже у підпорядкуванні Крипосу, надто після того, що я прочитав у сьогоднішніх газетах. — Увагу Кронглі знову привернули коні. Вийшовши з повороту, жовтий кінь на третій доріжці випереджав решту аж на цілісінький олов’яний корпус.

— Певна річ, — відповів Харрі. — Але зґвалтування досі розслідують у відділі убивств.

— Зґвалтування? Схоже, ти врешті протверезів, Харрі?

— Гаразд, — мовив Харрі й добув з кишені пачку цигарок. — Я тверезіший, ніж був ти, Кронглі. — Він встромив зігнуту цигарку до рота. — Щоразу, коли ти гамселив та ґвалтував свою колишню подружку в Устаусеті.

Кронглі різко обернувся до Харрі, зачепивши ліктем кухоль з пивом. Рідина вихлюпнулась на зелене сукно, мокра пляма стала розповзатися полем, мов вермахт на мапі Європи.

— Я щойно повернувся зі школи, де вона працює, — вів далі Харрі, розкурюючи цигарку. — Саме вона й розповіла, що я, найпевніше, знайду тебе тут. А ще сказала, що, полишаючи тебе в Устаусеті, вона радше тікала, ніж переїздила. І що ти…