«Харрі Холе. Я тебе бачу. Не наближайся. Вона повернеться додому цілою й неушкодженою, коли ти сядеш у літак. Я дістану тебе всюди. Ти самотній, дуже самотній. Номер 20».
Його немов схопили за горло, і він навіть підхопився, щоб вдихнути.
Цього не трапиться, подумав він. Не може трапитися знову.
«Я бачу тебе. Номер 20».
Він знає все, що їм відомо. Чорт!
«Ти самотній».
Іде витік інформації. Він схопив слухавку, але негайно поклав її на місце. Думай, думай. By нічого не торкав. Він знову схопив слухавку й відгвинтив кришку мембрани. Поруч із мікрофоном була прикріплена крихітна чорна штуковина, схожа на чіп. Харрі бачив такі колись. Це була російська модель, краща від тих, що застосовували в ЦРУ.
Біль у нозі заглушила всі інші муки, після того як він штовхнув нічний столик із такою силою, що той із гуркотом перевернувся.
Ліз піднесла чашку кави до губ і так голосно сьорбнула, що Льокен здивовано поглянув на Харрі, немов запитуючи, кого це він із собою привів. Вони сиділи в «Мілліс Караоке», з фотографії на стіні на них жадібним поглядом дивилася Мадонна із платиновим волоссям під веселу музику пісні «І Just Called То Say I Love You» [36] «Я дзвонив, просто щоб сказати, що я кохаю тебе» (англ.) — відома пісня з репертуару Стіві Вандера.
. Харрі в розпачі натиснув на пульт, щоб зменшити гучність. Вони прочитали лист і сиділи мовчки. Харрі знайшов нарешті потрібну кнопку, і музика різко обірвалася.
— Про це я й хотів поговорити, — сказав Харрі. — Як бачите, у нашому колі відбувається витік інформації.
— А що із підслуховуючим пристроєм, який, по-вашому, установив на ваш апарат Ву? — запитав Льокен.
— Це все-таки не пояснює, яким чином той тип довідався, що ми напали на його слід. Пропоную зустрічатися тепер тільки тут. Якщо ми знайдемо інформатора, то він, можливо, виведе нас на Кліпру, однак я не думаю, що треба починати із цього кінця.
— Чому ні? — запитала Ліз.
— У мене таке відчуття, що інформатор зашифрований так само добре, як і Кліпра.
— Та ну?
— Кліпра знає, що той посилається у своєму листі на відомості, отримані з наших джерел. Чого ніколи б не зробив, якби у нас була можливість дізнатися, де відбувається витік.
— Чому б тоді не поставити запитання, що не дає всім спокою? — сказав Льокен. — Звідки вам знати, що цей інформатор — не один із нас?
— Я й не знаю про це. Але якщо це так, ми однаково вже програли, і нам не завадить розглянути й цю версію.
Обоє його співрозмовників кивнули у відповідь на знак згоди.
— Зайве нагадувати, що час працює проти нас і що дівчині загрожує небезпека. Сімдесят відсотків подібних викрадень закінчуються вбивством жертви. — Харрі намагався говорити якомога спокійніше й не дивитися на співрозмовників, упевнений, що в його очах усе можна прочитати.
— Із чого почнемо? — запитала Ліз.
— Почнемо з того, що можна відкинути, — відповів Харрі. — Де точно немає дівчини?
— Ну що ж, коли вже дівчина у викрадача, він навряд чи перетнув кордон Таїланду, — почав міркувати Льокен. — І навряд чи зупинився з нею в готелі.
— Швидше за все, її тримають у такому місці, де можна довго ховатися, — погодилася з ним Ліз.
— Він сам? — запитав Харрі.
— Кліпра не належить до жодного місцевого клану, — відповіла Ліз. — І він не пов’язаний з організованою злочинністю, з тими, хто викрадає людей. Звичайно, він цілком може зв’язатися з такою людиною, що здатна прибрати, скажімо, наркомана Джима Лава. Але зовсім інша справа — викрасти білу дівчину, дочку посла. Якщо він і спробував когось найняти, то напевно звернувся до професіоналів, а ті ніколи не погодяться, не прорахувавши всі ризики. І в цьому випадку вони також напевно розуміли, що коли візьмуться за цю роботу, то проти них буде вся поліція країни.
— Отже, ти думаєш, він діє самостійно?
— Він не належить до жодного клану. Їхні члени пов’язані між собою лояльністю й традиціями. Значить, Кліпра міг найняти тільки таких, як він, одинаків, але на таких не можна повністю покластися. Рано чи пізно вони виявлять, для чого він викрав дівчину, і спробують використати це проти нього самого. Убивство Джима Лава підтверджує, що Кліпра захоче знищити всі сліди, що ведуть до нього.
— Припустімо, він діє самостійно. А як тоді з місцем, де він ховає дівчину?
— Купа варіантів, — сказала Ліз. — Його компаніям належить безліч нерухомості, і якась частина будинків напевно стоїть порожньою.
Льокен закашлявся, перевів подих і зглитнув.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу