Ю Несбьо - Таргани

На іншому кінці дроту стало тихо.

— У нас немає ніяких причин думати… — почав Торхус, але його заглушив тріск на лінії.

— Повторіть!

— У нас немає ніяких причин думати, що посол Мольнес був педофілом, якщо ви це маєте на увазі.

— Що? Немає ніяких причин? Ви зараз не перед пресою виступаєте, Торхус. Я маю знати про такі речі, щоб вести подальше розслідування.

У трубці знову замовкли, у якийсь момент Харрі навіть вирішив, що зв’язок перервався. Потім голос Торхуса пролунав знову, і Харрі, незважаючи на перешкоди, уловив крижаний холод на протилежному боці земної кулі.

— Я скажу усе, що вам належить знати, Холе. А знати вам треба тільки те, що ви повинні знайти вбивцю, і нам начхати, хто ним виявиться, нам начхати, у чому там був замішаний посол, може, він був одночасно наркодилером і педерастом, — тільки щоб нічого не потрапило до преси! Будь-який скандал, не важливо, з якого приводу, буде розцінено як катастрофу, і ви нестимете за це персональну відповідальність. Ви все зрозуміли, Холе, чи хочете знати щось іще? — Торхус жодного разу не вдихнув повітря на цих словах.

Харрі з такою силою штовхнув стіл, що телефон підстрибнув, а колеги, що сиділи поруч, підскочили на своїх стільцях.

— Я вас прекрасно чую, — почав він, стиснувши зуби. — Тепер і ви послухайте мене.

Тут Харрі зробив паузу й набрав у груди якнайбільше повітря. Пивця б зараз, хоч кухлик! Він затис у губах сигарету й спробував зосередитися.

— Якщо Мольнес у чомусь замішаний, то навряд чи він єдиний такий норвежець. Я сильно сумніваюся, що в нього виникли серйозні зв’язки в таїландському кримінальному світі за той короткий час, що він був тут; окрім того, я довідався, що він спілкувався в основному з норвезькою колонією в Бангкоку. І немає жодних причин не вірити, що більшість його знайомих — славні люди й у всіх були свої резони покинути батьківщину, а в когось ці резони були більш вагомими, ніж в інших. Проблеми з поліцією, як правило, стають найбільш серйозною причиною для якнайшвидшої еміграції в країну з теплим кліматом, у якої до того ж відсутній договір з Норвегією про екстрадицію. Ви читали в газетах про норвежця, якого застукали на місці злочину, коли він розважався із хлопчиками в готельному номері в Паттайї? Про це кричали перші сторінки «Верденс Ганг» і «Даґбладет». Місцева поліція любить такі скандали. Її хвалять за це в пресі, та й педофілів легше ловити, ніж героїнову мафію. Зараз таїландська поліція вже зачула легку здобич, але вони вичікують, поки справа буде формально закрита і я виїду додому; а вони через кілька місяців розкрутять скандал про дитячу порнографію, у якій були замішані норвежці. Як ви гадаєте, що тоді? Норвезькі газети негайно пошлють сюди зграю журналістів, і неодмінно випливе ім’я посла Норвегії в Таїланді. Але якщо нам удасться взяти цих хлопців зараз, поки в нас усе добре з місцевими поліцейськими, то, можливо, ми уникнемо скандалу.

З голосу голови департаменту Харрі зрозумів: до того поступово дійшло.

— Чого ви хочете?

— Я хочу знати, що ви мені не договорюєте. Що у вас є на Мольнеса, у чому він замішаний.

— Ви знаєте те, що вам слід знати, і не більше того. Невже це так важко зрозуміти? — Торхус майже стогнав. — Чого ви домагаєтеся, Холе? Я думав, ви, так само як і ми, зацікавлені швидше завершити цю справу.

— Я поліцейський, я роблю свою роботу, Торхус.

Торхус засміявся:

— Дуже зворушливо, Холе. Тільки не забувайте, що я знаю про вас дещо й не куплюся на це ваше «я-лише-чесний-коп».

Харрі закашляв у трубку, і луна повернулася до нього немов глухий постріл. Він щось промурмотів.

— Що?

— Я кажу, що зв’язок поганий. Подумайте все-таки, Торхус, і подзвоніть мені, коли буде що розповісти.

Раптово прокинувшись, Харрі викотився з постелі й ледь добіг до ванної, як його знудило. Він звалився на унітаз, і тут його пронесло. Хоча в кімнаті було прохолодно, його пройняв піт.

Минулого разу було гірше, подумав він. Тепер краще. Він сподівався, що буде набагато краще.

Перш ніж знову лягти, він всадив собі в сідницю шприц із вітаміном В 12; у місці уколу сильно щипало. Він терпіти не міг уколів, його відразу починало нудити. Згадалася Віра, повія з Осло, що сиділа на героїні п’ятнадцять років. Якось вона зізналася йому, що ледь не непритомніє, коли ширяється.

У сутінках він виявив, що на мийці хтось повзе, що там снують якісь вусики. Ага, тарган. Здоровенний, розміром із великий палець, із жовтогарячою смужкою на спинці. Таких Харрі в житті не бачив, але насправді нічого отут особливого не було: десь він читав, що у світі існує більше трьох тисяч видів тарганів. Він читав також, що вони ховаються, коли почувають вібрацію від кроків, що наближаються, і там, де ти бачиш одного таргана, ховається ще десять. Виходить, вони тут усюди. Скільки важить один тарган? Десять грамів? І якщо в щілинах і за стільницями поховалася добра сотня, то можна упевнено стверджувати, що у всій квартирі їх набереться більше кілограма. Він зіщулився. Те, що вони налякані ще сильніше, ніж він сам, — слабка розрада. До того ж він раптом відчув, що з алкоголю йому все-таки було більше користі, ніж шкоди. Він заплющив очі й спробував ні про що не думати.