Мирослав Дочинець - Лис та інші детективні історії.

— Це з Голгофи. Коли тобі буде зле, стискай камінець у руці і проси собі сили.

Камінець він згодом загубив. Бо не вірив у каміння. Та й не знав, що таке «Голгофа».

День послань продовжувався. На мобільний надійшло повідомлення від Кості з Києва. «Детективник Влад розколовся. Через нього якийсь Барак пропонував людей для вилучення органів голландцю і швейцарцю. Ті поки що думають».

Прибіг захеканий Коля. Доповів, що фанерна будка буде готова завтра пополудні. Якщо Коля допомагатиме Олексові. Хлопець поклав на стіл полотняну торбинку:

— А це від баби Лізи.

Він розв'язав її. Там була пляшка з темною рідиною і складений аркуш з учнівського зошита.

— Пошта в цьому місті таки мусить збанкрутувати, — зронив він, розгортаючи листа.

«Милий Олександре. Дозвольте мені вас так називати. Даруйте, що звертаюся до вас заочно. Але в мене вдома розгром. Робота нуртує в три зміни. Майстри носяться зі мною, як із писанкою. Коли в молодості я читала свого улюбленого Бальзака, то заздрила чомусь тим, хто жив на мансардах. Відтепер я теж матиму свою мансарду. Так вони сказали, ваші підлеглі. Вони вас дуже поважають і навіть бояться. Хоча мені ви й не здалися суворим.

З дитинства мене вчили любити людей і допомагати їм. Усе життя я стараюся так робити в міру своїх сил. І ніколи не чекаю віддарунків. Але цей незмірний подарунок, який несподівано звалився на мене завдяки вам, я не знаю як оцінити, як сприйняти… Але ми ще про це поговоримо.

Коли смакували ваш торт, я зателефонувала Марті в Кленове. Вона сказала, що зустрілася в поліклініці зі старшою донькою Міші, про якого ви мене розпитували. Не знаю, чи це ще вас цікавить. Якщо так, Марта може вам дати її адресу.

Дорогий Олександре. Даруйте, що не знаю як вас по батькові… Бережіть себе. Осінь надворі. Укріпляйте імунітет, пийте мою настоянку на прополісі, ехінацеї, хроні та різних ягодах. Можна з чаєм.

Я мріяла про сина. Бог дав мені доньку, а потім забрав її. Я заздрю вашій матері, що має такого сина. Ліза».

Він відкрутив заткальце пляшки і булькнув з неї у своє горнятко. Очі затягло вологою паволокою. Він подумав, що тепер у нього очі — як у тієї лисиці, яка мовчазним поглядом просилася на волю. Але ж він на волі…

— Дядьку Сашо, — подав голос Коля. — Вам щось упало в око. Треба послинити ріжок хустки і протерти. Хочете, я зроблю?

— Не треба. Тебе чекає столяр. А ввечері, напевно, поїдеш за тортом.

— У вас день народження, дядьку Сашо?

— Щось таке, — розсіяно кинув він.

З монастиря над плесом Латориці котився бадьорий дзвін, що кликав на обідню. За ці дні він навчився на відстані розрізняти їх — монастирський і бундючне бомкання курантів ратуші. Після збирання яблук він уже двічі бродив під білими стінами монастиря. Двічі підходив до брами і, наче якийсь поганин чи невпокаяний грішник, вертався назад. Під розлогою липою ченця не було. В ранніх сутінках він дивився на освітлені вікна, намагаючись угадати його келію, обстановку в ній. А про нього не знав що й думати.

— Алло. Тітка Марта?

— Овва, я вже не пані… А ви — той пан, що моїм тортом гостить цілий світ?..

— Він того вартий, ваш торт. Хочу замовити ще якийсь.

— Із чим би ви хотіли цього разу?

— З сиром.

— З сиром тістечок багато. Я б вам порадила «Гаратанець».

— Вам я цілком довіряю.

— Ні-ні, зробимо, як минулого разу. Донька вам пошле знімки, а очі виберуть самі.

— Добре, тітко Марто. Єлизавета Петрівна передає вам вітання. Казала, що ви бачилися з Мішиною донькою.

— Ай, з Марусею. Нещастя на жону. На бідного ще й хворота ліпиться. Не дурний сказав: біда біду родить.

— То вона в Мукачеві?

— А де ще? Як вернулися з Росії, купили хижку біля річки. Стареньку, веранда ще з дерева тесана. Та вони там у скверику день при дні кози пасуть. Чи старий, чи вона, коли не слаба…

— Якось провідаю.

— Зайдіть, зайдіть. Бо в нещасті ні брата ні свата… Що вас ще хочу запитати: якщо виберете «Гаратанець», то з яким джемом — сливовим чи агрусовим?

— А можна і той, і той? Чи це буде засолодко?

— Не буде. Сироту ягодою не лякають…

Гаратанець . Тісто: 3 склянки борошна, 250 г маргарину, 1/2 склянки цукру-пудри, 4 жовтки, 2 ст. ложки какао, 2 ч. ложки порошку для печива, пачка ванільного цукру.

Сирна маса: 1/2 кг сиру, 4 яйця, 125 г масла, 1/2 склянки цукру.

Білкова маса: 4 білки, 3/4 склянки цукру-пудри.

Для змащування: 1 склянка джему (агрусового, сливового).