Джон Гришэм - Джон Ґрішем. Інформатор

Мине ще півгодини, перш ніж на те місце прибуде наступна четвірка. Чутки про зниклих гольферів будуть обговорюватися у клубі наступні двадцять чотири години.

«Кузенів» посадили в окремі авто. Еллі Пачеко їхав на задньому сидінні з Бонном Дюбосом, який за кілька хвилин після облави сказав:

— Ото халепа. У мене там так добре гра йшла. Одна лунка залишалася.

— Радий, що ви гарно провели час, — відповів Еллі.

— Не поділитеся зі мною, чому я тут?

— За вбивство.

— І кого ж я, по-вашому, вбив?

— Всіх і не запам’ятаєш, правда?.. Г’юго Хетча.

Бонн сприйняв це спокійно і більше не промовив ані слова. Хенк Сколі, брати Метон і Ронн Скіннер теж їхали до в’язниці у цілковитій тиші.

Як тільки на «кузенів» одягли наручники, команда агентів ФБР прочесала їхні помешкання та офіси й почала вивозити комп’ютери, телефони, чекові книжки, цілі ящики з паперами — усе, що могло містити докази. Брати Метон і Ронн Скінери керували напівлегальними фірмами, де працювали асистенти і секретарки, але оскільки це була неділя, свідків вторгнення ФБР не було. Хенк Сколі зберігав усі записи вдома в підвалі; його налякані дружина і діти спостерігали, як суворі агенти наповнювали винесеними речами фургон. Бонн Дюбос не зберігав при собі чи в офісі нічого такого, що могло б його скомпрометувати.

Коли затриманих сфотографували і зняли у них відбитки пальців, їх помістили в різні камери. Пройдуть місяці, перш ніж хтось із цієї п’ятірки зможе побачити іншого.

Бонну запропонували на обід черствий сандвіч. Він відмовився, і його повели в кімнату для допитів, де вже чекали Еллі Пачеко та Даг Хан. На пропозицію кави чи води чоловік відповів різкою відмовою і сказав, що вимагає адвоката. Пачеко зачитав йому права, але Бонн відмовився підписувати надруковану версію. Він знову почав вимагати адвоката і заявив про своє право на телефонний дзвінок.

— Це не допит, Джеку, — спокійно відповів Еллі. — Просто бесіда, така собі «інтеграційна вечірка», тепер, коли ми знаємо ваше справжнє ім’я. Відбитки. Ми провели їх по базі й знайшли інформацію про вас, датовану ще 1972 роком, коли вас затримали за розбій і замах на вбивство. Тоді вас звали Джек Хендерсон, і ви входили до банди славних хлопців, які займалися наркотиками, повіями та ще дечим. Після того, як вас засудили у Слайделі, Луїзіана, ви вирішили, що в’язниця не для вас. Вам пощастило втекти. Ви позбулися старого імені, стали Бонном Дюбосом, і впродовж сорока років чудово виконували роль невидимки. Та вечірка скінчилася, Джеку.

— Я вимагаю адвоката.

— Звісно, ми приведемо адвоката, Джеку, але не того, якого б вам хотілось. Такі фахівці дорого коштують, а починаючи з дев’ятої години ранку, ви вже розорені так само, як колись розорився ваш татко, що повісився у в’язниці. Усі ваші банківські рахунки заморозять, Джеку. Всі ваші гроші будуть для вас навіки втрачені.

— Приведіть мені адвоката.

Клайду Вестбею люб’язно дозволили напівприватний арешт. У неділю вранці зателефонував агент ФБР і повідомив, що час настав. Клайд сказав дружині, що в офісі виникла проблема, і вийшов з будинку. Він приїхав на порожню стоянку при торговому центрі й зупинився поряд із чорною «черрі». Поклав ключі на підлогу в своїй автівці, вийшов, дозволив одягти на себе наручники і сів на заднє сидіння «черрі». Він не сказав дружині, що на нього чекає. Просто забракло сміливості.

Використавши ключі Вестбея, дві команди агентів ФБР обшукали офіси у готелях, якими він управляв для офшорної компанії «Зірка С». У понеділок всіх гостей попросять виїхати звідти, попередні замовлення скасують. Готелі закриють на невизначений термін.

Коли «кузенам» нарешті дозволили зателефонувати, звістка про затримання просочилася, а потім поширилась, як нестримний вогонь. Втікати чи не втікати — ось що думали у паніці менеджери організації. Та перш ніж вони встигли прийняти якесь рішення, більшість з них було заарештовано, і їхні офіси вже прочісували агенти ФБР.

У Білоксі адвокат на ім’я Стевіш йшов із дружиною на недільну службу в церкву, аж раптом його спинили двоє агентів і повідомили, що його заарештовано. Чоловікові пояснили, що він і його партнер звинувачуються у порушенні RICO, і запропонували вибір: передати ключі від офісів добровільно або дивитися, як ФБРівці вибиватимуть двері. Стевіш поцілував дружину на прощання, ігноруючи приголомшені погляди інших парафіян, і зі сльозами на очах пішов з агентами до офісу..