Джон Гришэм - Адвокат негідників

Ґарді каже, що ніколи не був біля церкви. Ба більше, Ґарді запевняє, що за всі свої вісімнадцять років ніколи не був у приміщенні жодної церкви. Його мати це підтверджує. Як тут прийнято висловлюватись, родина Ґарді цілковито «нецерковна».

Приймати подібні свідчення у справі про тяжкий злочин абсолютно немислимо. Це безглуздя на межі з дурістю. З огляду на те що вирок буде обвинувальним, всю цю маячню переглядатиме неупереджений апеляційний суд за дві тисячі миль звідси. Ті судді, лише на крихту кмітливіші за суддю Кауфмана, та й то добре, скептично поставляться до вигаданої розповіді провінційного священика про суперечку, яка сталася приблизно за тринадцять місяців до злочину.

Я протестую. Відхилено. Я гнівно протестую. Гнівно відхилено. Гувер, здається, відчайдушно прагне залишити сатанізм у своїй версії справи. Суддя Кауфман вже давно відчинив ці дверцята, тож усе дозволено. Однак він їх причинить, щойно я почну викликати свідків. Пощастить, якщо нам вдасться внести в протокол із сотню слів.

У священика не сплачені податки в іншому штаті. Він не знає, що мені про це відомо, тож порозважаємось під час перехресного допиту. Не тому, що це матиме значення — не матиме. Ці присяжні вже готові. Ґарді — монстр, якому пряма дорога до пекла. Їхня справа — пришвидшити цей рух.

Він нахиляється, щоб прошепотіти:

— Пане Руд, присягаюся, я ніколи не був у церкві.

Я киваю і посміхаюся, бо це все, що я можу зробити. Адвокат захисту не може завжди вірити своїм клієнтам, та коли Ґарді каже, що ніколи не був у церкві, я йому вірю.

Священик має норов, і мені скоро вдається його розізлити. Я використовую несплачені податки, щоб добряче роздратувати його, і він на це ведеться. Я доводжу його до суперечки про Святе Письмо, Трійцю, кінець світу, говоріння «незнайомими» мовами, забави зі зміями, вживання отрути і поширеність сатаністських культів поблизу Міло. Гувер виголошує протести, і Кауфман їх задовольняє. Якоїсь миті набожний розчервонілий священик заплющує очі й підносить руки високо над головою. Я красномовно завмираю, зіщулююсь і дивлюсь на стелю так, ніби з неї випливає вогняна куля. Тоді він оголошує мене атеїстом і каже, що мені місце у пеклі.

— Хіба ви маєте повноваження відправляти людей до пекла? — огризаюсь я.

— Бог каже мені, що ваше місце у пеклі.

— То дайте Йому мікрофон, щоб усі почули.

Двох присяжних це смішить. Кауфману вривається терпець. Він стукає молотком і оголошує обідню перерву. Ми весь ранок згаяли на цього нікчемного лицемірного виродка і його брехливі свідчення, але він не перший місцевий мешканець, який вклинився в слухання. У містечку просто повно типів, які прагнуть стати героями.

Обідня перерва — справжнє задоволення. Через небезпеку виходити з будівлі суду, навіть із судової зали, ми з Ґарді з’їдаємо сендвічі просто за столом захисту. Присяжним приносять такі самі коробки з ланчем. Приносять шістнадцять коробок, перемішують їх, навмання вибирають дві для нас, а решту відносять в кабінет присяжних. Це була моя ідея, бо я не хотів би бути отруєним. Ґарді не переймається: він просто зголоднів. Він каже, що можна собі уявити, яка їжа у в’язниці і що він не довіряє охоронцям. Там Ґарді нічого не їсть, тож, оскільки він тримається тільки на цих ланчах, я запитав у судді Кауфмана, чи не міг би округ розкошелитися і видавати малому по два «гумових» сендвічі з куркою, додаткову порцію смаженої картоплі і маринований огірок. Інакше кажучи, по дві коробки з ланчем замість однієї. Відхилено.

Отож Ґарді дістається половина мого сендвіча і всі мої овочі. Не був би я таким голодним — віддав би йому всю коробку з цією лайняною їжею.

Напарник приходить і знову йде на увесь день. Він боїться надовго лишати наш фургон на одному місці, з огляду на високу ймовірність отримати порізані шини і побиті вікна. А ще в нього є деякі обов’язки, і один з них — час від часу зустрічатися зі Слоном.

У подібних випадках, коли я потрапляю на поле бою у маленькому містечку, яке вже склало свою думку і вже готове убити одного зі своїх мешканців за якийсь огидний злочин, потрібен певний час на пошук контакту. Таким контактом зазвичай є інший адвокат, місцевий, який також захищає звинувачених у кримінальних злочинах і щотижня чубиться з поліцейськими і прокурорами. Такий контакт зринає рано чи пізно, потайки, боячись бути викритим у зраді. Він знає правду або щось близьке до неї. Він знайомий із гравцями — поганими акторами, а часом і хорошими. Оскільки його виживання залежить від підтримання стосунків з копами, службовцями суду і помічниками прокурора, систему він знає.