Джон Гришэм - Адвокат негідників

— Пане Руд, чи не будете ласкаві попросити свого клієнта піднятися?

Я попросив, та він відмовився. Суддю це зачепило, і ми потім обговорювали це в його кабінеті. Він погрожував звинуватити мого клієнта у неповазі до суду і протримати його у в’язниці протягом усього часу розгляду. Я намагався цьому сприяти, але проговорився, що така надмірна реакція може бути також згадана в апеляції.

— Що вони можуть мені зробити такого, чого досі не зробили? — мудро зауважив Ґарді.

Тому щоранку суддя Кауфман починає процедуру з промовистого неприємного похмурого погляду на мого клієнта, який зазвичай сутулиться на своєму стільці, посмикуючи кільце в носі або киваючи з заплющеними очима. Неможливо сказати, до кого з нас — до адвоката чи до клієнта — Кауфман ставиться з більшим презирством. Як і решта в Міло, він вже давно вважає Ґарді винним. І, як решта в цій залі, він зненавидів мене з першого ж дня.

Байдуже. Із такою роботою ви рідко знаходите союзників, та швидко здобуваєте ворогів.

Плануючи переобратися наступного року, як і Гувер, Кауфман вмикає свою фальшиву політиканську посмішку і запрошує всіх у цій судовій залі на ще один цікавий день пошуків істини. Згідно з розрахунками, які я зробив котрогось дня під час обідньої перерви, коли зала була порожня, позаду мене сидять приблизно 310 людей. За винятком матері й сестри Ґарді, усі палко прагнуть обвинувального вироку і його швидкого виконання. Суддя Кауфман має це забезпечити. Суддя, який досі приймав усі фальшиві свідчення з боку влади. Часом здається, що він боїться, що може втратити голос чи навіть два, підтримавши один з моїх протестів.

Коли всі всідаються, заводять присяжних. У бокс запхано чотирнадцять людей — дванадцять обраних плюс пара запасних на випадок чиєїсь хвороби чи інших обставин. Їх не ізолювали, хоч я цього вимагав, тож на ніч вони можуть іти додому і за вечерею перемивати кістки мені й Ґарді. Наприкінці кожного дня Його Честь попереджає їх не промовляти ані слова щодо справи, але ви можете майже чути, як вони базікають, їдучи звідси. Вони вже прийняли рішення. Якби вони голосували просто зараз, до того, як виступить хоча б один свідок захисту, вони визнали б його винним і вимагали б для нього страти. А потім героями повернулися б додому і розводилися про ці слухання до кінця своїх днів. Коли Ґарді зроблять ін’єкцію, вони будуть особливо пишатися своєю визначальною роллю у вчиненні правосуддя. У Міло їх звеличуватимуть. Їх вітатимуть, зупинятимуть на вулицях, впізнаватимуть у церкві.

Усе ще суплячись, Кауфман вітається з ними, дякує всім за громадянську службу, суворо запитує, чи хто-небудь контактував з ними з метою вчинення впливу. Цієї миті зазвичай кілька поглядів летять у мій бік, ніби я маю час, сили і безглуздя ночами скрадатися вулицями Міло й підбиратися до цих присяжних з метою (1) підкупити їх, (2) залякати їх (3) чи благати їх. Ніхто й не сумнівається, що я — єдиний шахрай у залі, зважаючи на всі гріхи, про які сповістила протилежна сторона.

По правді, були б у мене гроші, час і персонал, я справді пробував би підкупити і/або залякати кожного присяжного. Якщо вже влада зі своїми безмежними ресурсами береться шахраювати у справі й ошукувати на кожному кроці, то обман стає узаконеним. Нема ніяких чесних правил гри. Ніякої справедливості. Єдиний гідний шлях для адвоката, який захищає невинуватого клієнта — шахраювати у захисті.

Однак, якщо адвоката захисту піймають на обмані, його чи її притягнуть до відповідальності в суді, державна адвокатська колегія оголосить догану, навіть можуть винести обвинувачення. Якщо на обмані піймають прокурора, його або переоберуть, або підвищать до судді. Наша система ніколи не притягує до відповідальності прокурорів.

Присяжні запевняють Його Честь, що все гаразд.

— Пане Гувер, — дуже урочисто звертається він, — будь ласка, запрошуйте вашого наступного свідка.

Наступний від сторони обвинувачення — священик-фундаменталіст, який переобладнав старе представництво «Крайслер» на Храм Всесвітніх Жнив і збирає натовпи на свої щоденні спільні молитви. Якось я бачив його по місцевому телебаченню й цього мені вистачило, Тут він товкмачить, що побачив Ґарді пізнього вечора під час молодіжного служіння. За його версією, Ґарді був одягнений у футболку з рекламою хеві метал рок-гурту і якимось сатаністським написом. Відчувалася духовна боротьба, і Богові це не подобалось. Керуючись божественними вказівками, священик зрештою визначив джерело нечистої сили у натовпі, зупинив музику, підбіг до місця, де сидів Ґарді, і вигнав його геть.