Джон Гришэм - Адвокат негідників

Зупиняю відео на фіналі другого раунду і ретельно відрепетируваними запитаннями й відповідями отримую враження Оскара від його підопічного між раундами. Очі хлопця оскленіли. Він міг тільки кректати, говорити не міг. Він не реагував на запитання, які сипали на нього Норберто і Оскар. Він, Оскар, замислився, щоб дати сигнал рефері і зупинити бій.

Я викликав би за трибуну Норберто, щоб він підтвердив ці брехні, але у нього дві судимості, і Манчіні його просто розтопче.

У цих свідченнях не згадується, що я також був у кутку рингу. Я був одягнутий у яскраво-жовтий піджак «Тадео Запате» і намагався поводитись так, ніби був чимось корисним. Я пояснив це Максу і Повільно, запевнив їх, що не бачив і не чув нічого важливого. Я був тільки глядачем, тому мене не можна вважати свідком. Макс і Повільно знають, що я тут з теплих почуттів, а не через гроші.

Дивимось третій раунд, рахуємо нові удари по голові Тадео. Оскар свідчить, що коли бій завершився, Тадео думав, ніби лишився ще один раунд. Він був не при собі, майже непритомний, але тримався на ногах. Після того, як він напав на Шона Кінґа, а Норберто та інші його відтягли, він скидався на знавіснілу тварину, не тямив, ні де він знаходився, ні чому його стримували. Через тридцять хвилин, коли він перевдягався у роздягальні, поки поліція спостерігала і чекала, він почав приходити до тями. Він захотів дізнатися, що тут роблять копи. Питав, хто переміг в поєдинку.

Загалом непогана робота із зародження деяких сумнівів. Однак навіть для нефахівців після перегляду усіх трьох раундів очевидно, що бій насправді був на рівних. Тадео отримав стільки ж, скільки й завдав.

На перехресному допиті Макс нічого не добивається. Оскар вказує на факти. Він був там, у кутку, говорив зі своїм бійцем. І якщо він каже, що хлопчина прийняв надто багато ударів у голову, то, значить, так воно й було. Довести протилежне Макс не може.

Наступним викликаю нашого експерта, доктора Таслмана, психіатра-пенсіонера, який тепер працює професійним свідком. Одягнутий він у чорний костюм, хрустку білу сорочку, маленьку червону краватку-метелик, а завдяки окулярам в роговій оправі і пишній сивій шевелюрі виглядає він неймовірно розумним. Неквапом розпитую його про його кваліфікацію і пропоную його як експерта у сфері судової експертизи. Макс не протестує.

Тоді прошу доктора Таслмана пояснити зрозумілою мовою юридичне поняття неосудності — стандарту, прийнятого нашою державою десять років тому. Він усміхається мені, тоді дивиться на присяжних так, як дивився б старий професор, із задоволенням спілкуючись зі своїми допитливими студентами.

— Неосудність, — каже він, — просто означає, що особа, яка є психічно здоровою, робить щось неправильне. І зараз людина знає, що це неправильно, але на той момент вона була ментально розбалансована чи неврівноважена, і в будь-якому разі не могла втримати себе від того вчинку. Вона знає, що це неправильно, але не може контролювати себе і таким чином скоює злочин.

Він багато разів дивився і бій, і те, що сталося після бою. Він провів з Тадео кілька годин. Протягом першої зустрічі Тадео сказав йому, що не пам’ятає нападу на Шона Кінґа. Ба більше, він не пам’ятає майже нічого після другого раунду. Однак під час останнього спілкування Тадео, здається, пригадав, що насправді сталося. Наприклад, він сказав, що пам’ятає самовдоволений вираз обличчя Краша, коли його руку підняли на знак перемоги. Він пригадав обурені вигуки з натовпу, який не погодився з рішенням. Він пригадав, як його брат Міґель щось кричав. Але він не пам’ятав нічого, пов’язаного з нападом на рефері. Втім, незалежно від того, що він пам’ятав, його засліпили емоції і він не мав іншого вибору, крім нападу. Його пограбували, а найближчою офіційною особою виявився Шон Кінґ.

Так, на думку доктора Таслмана, Тадео був настільки безтямний, що не міг себе зупинити. Так, він був юридично неосудним, і тому не є відповідальним за власні дії.

Та є ще один цілком певний чинник у цих подіях, що робить справу унікальною. Тадео перебував у клітці, створеній для боїв. Щойно він провів дев’ять хвилин, обмінюючись ударами з іншим бійцем. Він заробляє на життя, завдаючи ударів людям. Для нього в той вирішальний момент було природним вирішити проблему додатковими ударами. Будучи у контексті, в атмосфері тієї миті, він почував, що не має іншого вибору, крім як робити те, що вмів.

Коли я завершую з Таслманом, починається перерва на обід.