Джон Гришэм - Адвокат негідників

Зазираю до суду у справах сім’ї, щоб перевірити статус позову. Як і передбачалося, суддя Ліф відхилив клопотання Джудіт про невідкладне слухання і призначив засідання аж через чотири тижні. У його постанові також сказано, що регулярність візитів залишається без змін. Отак тобі, дорогенька.

На обід Кліфф, Напарник і я проходимо кілька кварталів та усамітнюємося за столиком, щоб швидко перекусити. Ранкові свідчення не могли бути кориснішими для Тадео. Ми всі троє здивовані тим, як гарно тримався Оскар за трибуною і як правдоподібно він розповідав присяжним, що Тадео отримав нокаут, але встояв на ногах. У це навряд чи повірили б фанати боїв, але їх серед наших присяжних нема. За 20 тисяч я очікував від доктора Таслмана переконливості, і він не підвів. Кліфф каже, що тепер присяжні замислюються, у них навіть зароджуються якісь сумніви. Однак виправдальний вирок неможливий. Неодностайне рішення журі лишається для нас єдиним шансом. Вечірнє засідання затягнеться, адже за експерта візьметься Манчіні.

Пообіднє засідання Макс починає із запитання:

— Докторе Таслман, в який момент підсудний став юридично неосудним?

— Не завжди існують чіткі моменти початку і закінчення. Очевидно, пана Запате розлютило рішення суддів віддати його опоненту перемогу в поєдинку.

— Отож, перед цим моментом, чи був він неосудним, за вашим визначенням?

— У цьому немає певності. Дуже схоже на те, що пан Запате мав ментальний розлад впродовж кількох останніх хвилин бою. Це доволі незвичайна ситуація, і неможливо дізнатися, наскільки ясно він мислив перед тим, як було оголошено рішення. Цілком очевидно, однак, що зірвався він одразу.

— Як довго він був юридично неосудним?

— Не думаю, що це можна визначити.

— Гаразд, за вашим визначенням, коли підсудний розвернувся і завдав Шону Кінґу першого удару, це був напад?

— Так.

— Який передбачає певне покарання?

— Так.

— Але, на вашу думку, покарання незастосовне через ваше визначення юридичної неосудності?

— Так.

— Ви дивилися відео багато разів. Ясно видно, що Шон Кінґ не робив зусиль для власного захисту, упавши назад і осівши на клітку, так?

— Судячи з усього, так і було.

— Вам потрібно передивитися відео ще раз?

— Ні, наразі не потрібно.

— Отже, після усього двох ударів Шон Кінґ падає, непритомніє і не може захищатися, правильно?

— Судячи з усього, так.

— Після ще десяти ударів його лице закривавлене і практично розтовчене. Він не міг захищатися. Підсудний ударив його дванадцять разів в область очей і лоба. Так от, докторе, чи був підсудний все ще юридично неосудним?

— Він не був здатен себе контролювати, тож відповідь — так.

Манчіні дивиться на суддю і каже:

— Гаразд. Я хочу ще раз продемонструвати відео у сповільненому темпі.

Освітлення знову тьмянішає, усі дивляться на великий екран. Макс демонструє відео надповільно і голосно рахує кожен удар:

— Один! Два! Він уже впав. Три! Чотири! П’ять!

Кидаю погляд на присяжних. Вони вже, може, стомилися від цих кадрів, але відео і досі їх заворожує.

Макс зупиняє на ударі номер дванадцять і питає:

— То, докторе, ви кажете цим присяжним, що вони дивляться на людину, яка знає, що діє неправильно, порушує закон, але фізично чи ментально не може себе зупинити. Правильно?

Говорить Макс саркастично, глузливо, і це доволі ефектно. Насправді ми дивимось на бойовище, влаштоване бійцем-невдахою. Аж ніяк не людиною, якою керувало безумство.

— Саме так, — ні на дюйм не поступається доктор Таслман.

Тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять — повільно рахує Макс і зупиняється на двадцятому.

— А тепер, докторе, — вигукує Макс, — він все ще неосудний?

— Так, неосудний.

Двадцять один, двадцять два, Норберто нарешті продирається досередини і зупиняє бійню, на Тадео хтось навалюється.

— Що скажете тепер, докторе, — питає Макс, — коли його відтягнули і напад завершився? У який момент хлопець знову стає осудним?

— Важко сказати.

— Через хвилину? Через годину?

— Важко сказати.

— Важко сказати, бо ви не знаєте, так? На вашу думку, осудність схожа на тумблер, який вмикається і вимикається. Дуже зручно для підсудного, правда?

— Я такого не говорив.

Макс натискає на кнопку, і екран згортається. Світло яскравішає, усі починають дихати. Макс щось шепоче помічнику і піднімає інший блокнот, списаний нотатками. Він проходить до подіуму, дивиться на свідка і питає: