Джон Гришэм - Бар Когут

Вони пішли на угоду не барячись, тільки трохи поскиглили щодо ціни. Їхній статок тепер зменшився до двох з половиною мільйонів — гарна фінансова подушка, але ж майбутнє таке непевне.

Вони повернулися до Сен-Луї, на свою декадентську віллу з новими посвідченнями особи, новими кредитними картками і симпатичними новими паспортами з їхніми усміхненими обличчями. Пан Фрейжер став Крістофом Відалом, або просто Крісом. Його спільник — Томасом Дідьє, для своїх — Томмі. Звичайні юнаки з французьким корінням, хоча ніхто з них і лика не в’язав рідною мовою. Білі в Сенегалі становили менше відсотка населення, і додача ще двох грінго навряд чи щось кардинально змінила.

Золу тепер звали Аліма Пене — звичайне африканське ім’я. Вони почали звати її Аліса.

Бо, за яким не тягнувся слід кримінальних злочинів у США, залишився тим, ким і був. Оформлення його нових документів було набагато дешевшим, але зайняло більше часу.

НЕТРУДЖЕНЕ ЖИТТЯ — спання, читання, інтернет-серфінг, гуляння пляжами, пияцтво й опівнічні трапези на березі моря — призвело до нудьги. Десь через місяць після того, як вони стали чистокровними сенегальцями, Кріс і Томмі почали шукати роботу, на цей раз легальну.

Їхнім улюбленим баром була вкрита пальмовим листям хатина, що гніздилася поміж: двох великих баз відпочинку на центральному пляжі в п’яти хвилинах ходи від їхньої вілли. Вони сиділа там годинами — грали в доміно, метали дротики, базікали з туристами, приймали сонячні ванни, снідали, пили лаґер «Газель» — либонь, національне сенегальське пиво. Бар належав ексцентричній літній німкені, чоловік якої нещодавно помер. Час від часу вона, пришкандибавши до бару, випивала й починала гарикати на персонал, а ті закочували очі в неї за спиною. Томас почав фліртувати з жінкою і невдовзі відрекомендував їй свого друга Крістофа. Вони зачарували її під час довгого ланчу. Наступного дня вона прийшла й сніданок тривав довше, а на четвертий раз Томас запитав її, чи не замислювалася вона щодо продажу шинку? Вони якраз шукають, чим би їм зайнятися і таке інше. Вона погодилася, бо вже стара й заморилася.

Купивши бар, вони закрили його на перебудову. Узявши в компаньйони Алісу, вони вбухали 80 тисяч на кращу кухню, обладнання бару, великі телевізори, і подвоїли кількість місць. Вони планували зробити його чимось на кшталт американського спорт-бару, але з місцевими музикою, стравами, напоями і декором. Коли він знову відкрився, Аліса чергувала в обідньому залі, Кріс і Томас працювали в барі, Бо завідував нечисленним персоналом на кухні. Місце зі старту заповнювалось вщерть, і життя налагодилося.

На згадку про минуле життя, віддаючи шану колишньому, вони дали бару назву «Когут».

Як і завжди, я доволі вільно поводився з реальністю, особливо що стосується юриспруденції. Закони, суди, процедури, статути, фірми, судді та їхні зали, адвокати та їхні звички — все белетризовано заради сюжету.

Марк Твен казав, що він зрушував цілі міста й держави, аби ті відповідали його розповіді. Ось таку ліцензію надано романістам. А може вони її просто присвоїли.

Алан Свонсон водив мене вулицями округу Колумбія. Боббі Моук — фахівець із цивільно-правового делікту, який має енциклопедичні знання в юриспруденції, неодноразово читав рукопис. Дженніфер Галві з юридичної школи Віргінського університету втаємничила мене в складнощі студентської позикової системи. Усім красно дякую. Вони не винні в моїх помилках.

Існує питання, яке ненавидять усі письменники: «Звідки ви берете свої ідеї?». Стосовно цього сюжету відповідь проста. Я прочитав статтю у вересневому номері журналу «Атлантік» за 2014 рік. Вона називалася «Афера з юридичними школами». Це чудове розслідування провів Пол Кампос. Стаття мене так надихнула, що, не встигши її дочитати, я вже знав, про що буде мій наступний роман.

Дякую Вам, пане Кампосе.

Джон Ґрішем (нар. 1955 р.) — фаховий юрист, що популяризував жанр «юридичних детективів». За тридцять років письменницької кар’єри Ґрішема у світі продалося понад триста мільйонів примірників його книжок. За мотивами його романів відзнято одинадцять фільмів і три телесеріали. У видавництві «КМ-Букс» вийшла друком низка перекладів Джона Ґрішема, зокрема такі бестселери, як «Фірма» та «Адвокат негідників».

«Життєрадісний, грайливий детектив. Ґрішем завжди так вигадливо пише. Насолода»