Джеймс Чейз - Я сам поховаю своїх мертвих

— Але ж ховатися значно небезпечніше, — заперечив Гарі. — Зараз ми його обманюємо, а якщо втечемо, Нік не зможе звинуватити нас в обмані.

— Він знайде нас, Гарі. Нік мене ніколи не відпустить.

— Але ж він не всесильний. Я знаю, що Нік дуже впливовий, але, чорт забирай, він не може заборонити мені заробляти на життя. Це маячня, Джуліє.

Вона одягла сукню, взулася і підійшла до туалетного столика, сіла біля нього й почала поправляти макіяж.

— Не мовчи, Джуліє, — стривожено мовив Гарі. — Хіба ти не бачиш, що ховатися ще небезпечніше, ніж утекти?

Вона повернулась і глянула на нього.

— Добре, Гарі, я не мовчатиму. Знаю, що повинна поговорити з Ніком про нас і піти від нього, але не можу. Не можу залишити все, що для мене так важливо. Ти навіть не уявляєш, що означає жити за спиною Ніка. А означає це — співати у найкращому клубі міста, жити в чудовому пентхаусі з виглядом на річку, мати повні шафи одягу... Це означає мати депозити в усіх великих магазинах, купувати все, що подобається, і не думати, звідки беруться гроші. Я знаю усіх впливових людей у місті, катаюся на дорогому автомобілі... Залишити ж Ніка означає позбутися усього цього і почати нове життя, котре мені зовсім не сподобається.

Гарі ошелешено сів на ліжко. Він дивився на вогонь, б’ючи кулаком правої руки по долоні лівої.

— Розумію, — сказав він нарешті рівним стомленим голосом. — Справді, я зовсім не подумав про це, Джуліє.

— Хочу меду, і ложкою, — сказала Джулія, не дивлячись на нього. — Я люблю тебе, Гарі, більше за будь-кого іншого. Деколи думаю, що краще було б, якби ми взагалі не зустрілися ніколи. Я б не закохалась у тебе, і моє серце не розривалося б від болю, тривоги й обману. Але ми зустрілись, і закохались, і нічого уже не вдієш. Приймай мене такою, якою я є, або покинь. Я розповіла тобі всю правду, а тепер ти скажи, чи зустрінемось ми знову. Я зрозумію, якщо ти зненавидиш мене, бо сама себе ненавиджу. Я егоїстична, жадібна й нещира, але що я можу вдіяти? Готова заради тебе на все, але не можу покинути Піка і те життя, яке він мені забезпечує. Вір не вір, але, якщо бажаєш, я триматимуся від тебе подалі, хоча для мене це буде дуже важко.

Гарі підійшов до неї та ніжно поцілував.

— Я не збираюся відштовхувати тебе, Джуліє. Ти дуже дорога мені. Кохана, нехай усе залишається так, як є. Може, колись усе зміниться і ми зможемо бути разом, — він змусив себе всміхнутися, — хто знає? Може, я стану таким самим багатим і впливовим, як Інгліш. Якщо він зміг, то чому я не зможу?

Джулія піднялась і притулилася до нього.

— Коханий, я тебе так люблю і зможу зробити тебе щасливим. Потерпи трішки. Я впевнена, що все буде добре. А тепер, любий, мені треба йти. Ми зустрінемося, тільки-но випаде можливість. Подай мені пальто. Я не хочу спізнюватися.

Кілька хвилин потому Джулія обережно виглянула з провулка, впевнилася, що за нею ніхто не спостерігає, і бадьоро покрокувала вулицею у пошуках таксі.

Молодявий чоловік у коричневому костюмі й капелюсі спостерігав за нею із тіні, повільно перекочуючи в роті жувальну гумку. Він непорушно стояв, доки вона не зникла з поля зору, а тоді швидко рушив у напрямку річки, тихенько насвистуючи.

Ед Ліон став власником агенції «Тривога» за два дні після того, як Інгліш викликав його з Чикаго. Ліон був високий і жилавий, але виглядав оманливо тупуватим і безневинним. Через засмагле лице його було легко сплутати з успішним фермером, який приїхав подивитися визначні місця великого міста. Одяг Еда виглядав так, ніби в ньому спали, і то не одну ніч, а капелюх завжди був зсунутий на маківку. Волосся стирчало в різні боки й хіба що зрідка було підстрижене і розчесане, якщо Ед узагалі користувався гребінцем.

Ніхто б не повірив, що він — один із найкращих приватних детективів країни. Починаючи свою кар’єру кримінальним репортером, Ед проявив такі таланти рознюхати новини, що стосувалися злочинної активності політиків і подібних до них, що окружний прокурор вирішив за краще тримати його при собі, подалі від газет. Він переконав Ліона стати спецагентом, прикріпленим до поліцейського відділку, і тривалий час Ліон прекрасно виконував свої обов’язки на радість окружного прокурора та з невеликою користю для себе.

Інгліша Ліон зустрів незадовго після того, як той продав свій гіроскоп, і вони потоваришували. Нік запропонував Ліону відкрити детективну агенцію та допоміг грошима, знаючи, що вкладені інвестиції повернуться йому сторицею. Агенція Ліона стала однією з найзатребуваніших у Чикаго, й за три роки роботи Ед найняв чотирьох детективів, трьох нишпорок і зграю розумних молодих жінок.