Джеймс Чейз - Я сам поховаю своїх мертвих

— Опишеш мені його фінансовий стан перед тим, як повідомити Коррін, — попросив Інгліш. — Організуй, щоб у його банківському сейфі знайшовся страховий поліс. Я хочу, аби вона мала кілька сотень баксів на тиждень. Гроші виділю.

Крейл усміхнувся.

— Ну, і хто тепер сентиментальний? — запитав він, піднімаючись.

— Їдь на слухання, — сказав Нік, — і зроби так, аби нашу історію прийняли.

— Приймуть, — кивнув Крейл і попрямував до дверей. — Зателефоную, коли все закінчиться.

Щойно Крейл пішов, Лоїс вислизнула з-за столу, підійшла до кабінету Інгліша і постукала у двері. Нік кивнув їй, розглядаючи сигару холодними, задумливими очима.

— Заходь і сідай, — сказав він, знизавши своїми масивними плечима й навалившись на стіл. — Коли ти пішла сьогодні спати?

Лоїс усміхнулася, підсуваючи стілець до столу, і сіла.

— Десь по четвертій, але я не люблю багато спати.

— Дурня. Звичайно, що любиш. Йди після обіду додому і відіспися.

— Але справді, містере Інгліш... — почала вона.

— Це наказ, — він сухо перебив дівчину. — Робота зачекає. Ти й так постійно працюєш. Тебе підмінить Гарі, якщо буде потрібно.

— Він також працював допізна, — тихо нагадала Лоїс. — Усе нормально, містере Інгліш. Я зовсім не стомилася. Ми саме рахуємо, скільки заробили на поєдинку.

Інгліш пригладив темне волосся і насупився.

— Чорт забирай! Я зовсім забув про поєдинок. І що там?

— Гарі підсумує для вас результати десь за півгодини.

— Добре. Тепер про вчорашнє. Знайшла щось цікаве?

— Нічого особливого, містере Інгліш. Я проглянула документи. Жодних справ від серпня.

Інгліш спохмурнів.

— Ти впевнена? Давай прикинемо. Я купив йому цей бізнес у березні, так?

— Так, містере Інгліш. Я знайшла листи, датовані липнем, але далі — жодних листувань.

— Ну і чим він займався останні дев’ять місяців?

Лоїс похитала головою.

— Контора була ніби зачинена. Ніщо не надходило, нічого не відсилали. Зрештою, у документах нема жодних копій листів.

Інгліш задумливо потер підборіддя.

— А щодо його справ? Були якісь записи?

— Він працював із вісімнадцятьма справами від квітня до кінця липня. Дванадцять із них — розлучення, три — зниклі люди і три — сімейні розслідування. Але після липня — жодного запису і жодної нової справи.

— А що в бухгалтерії?

— У сейфі — бухгалтерська книга. Я зробила копії від березня до липня. Книгу не забирала, бо поліції це би не сподобалось. Я принесла копії, хочете глянути?

— Скільки він у середньому заробляв?

— Доларів 75 на тиждень.

Інгліш скривився.

— Це дрібниці. А якісь надходження після липня?

Вона заперечно похитала головою.

— Ну і як він спромігся утримувати свій будинок за 75 доларів на тиждень? — протягнув задумливо Нік. — Ти хочеш сказати, що від серпня бізнес Роя не приніс ані цента?

— Може, він тримав інші бухгалтерські книги, містере Інгліш, але в тих, що я знайшла, від серпня — ніяких надходжень.

Інгліш знизав плечима.

— Ну добре. Ще щось?

— Підставка для аркушів в одній із шухляд. Я думаю, звідти забрали листки із записами, залишивши тільки чисті.

Інгліш зацікавлено глянув на неї.

— Звідки така впевненість?

— Через пил. Із лінії пилу було видно, що там лежало значно більше аркушів. Це, звичайно, припущення, але мені здається, що частину з них забрали зовсім недавно.

— Може, підставка належала попередньому власникові?

— Мені вона видалася новою, містере Інгліш.

Нік відштовхнув крісло, піднявся і почав ходити кімнатою.

— Цікаво, цікаво... — протягнув він після тривалої паузи. — Отже, ніякого руху від торішнього серпня донині. Правильно?

— Так, якщо листів і досьє за цей період ніхто не забирав.

— В офісі паперів не спалювали?

— Ні.

— Добре, Лоїс, дякую. Вибач, що змусив тебе затриматися так довго. Будь гарною дівчинкою і після обіду йди додому. На сьогодні є щось важливе?

— Дві зустрічі до обіду, міс Ненкін та містер Бернштейн, обід із сенатором о пів на другу, а також пошта й кілька контрактів на підпис. А ще Гарі хотів показати баланс і результати поєдинку.

— Давай почнемо з пошти. Потім покличеш Гарі, — Інгліш глянув на годинник. — Я маю ще півтори години, а тоді займуся сенатором.

— Гаразд, містере Інгліш.

Лоїс вийшла й одразу ж повернулася з поштою, сіла за стіл та підготувалася записувати.

Інгліш швидко надиктував листи, глянув на контракти, які завізував Сем Крейл, підписав їх і штовхнув стіс паперу до Лоїс.