Джеймс Чейз - Я сам поховаю своїх мертвих

Моріллі всміхнувся і пояснив:

— Вбивство — замасковане під самогубство — важко розпізнати, містере Інгліш. Нас тренують звертати увагу на дрібниці, які можуть підказати, що ж сталося насправді. Пляма на килимі — дуже доречна підказка. Розумієте, коли я перерізав зашморг і опустив тіло на землю, то помітив, що з носа дівчини текла кров. Але плям на нічній сорочці не було, хоча мали би бути. А знайшов я плямку на підлозі біля ліжка. Це означає, містере Інгліш, що померла вона біля ліжка, а не на дверях ванної кімнати.

— Хочете сказати, що її задушили біля ліжка?

— Так. Хтось її розбудив, накинув пасок від халата на шию і затягнув зашморг. Вона втратила свідомість дуже швидко. Дівчина могла впасти лицем на килим, і поки вбивця затягував зашморг, цілком імовірно, що у неї носом пішла кров, яка й залишила плямку. Мертву було неважко повісити у ванній кімнаті, аби все виглядало як самогубство.

Інгліш подумав і кивнув.

— Таке могло бути. Отже, ви вважаєте, що це вбивство, так?

— Ну, руку на відсіч не дам, але як інакше та плямка з’явилася на килимі?

— Ви впевнені, що це кров?

— Так.

Інгліш глянув на годинник — він спізнювався уже на чотири хвилини.

— Добре, дякую, що розповіли мені, лейтенанте. Це неочікувано, не знаю, що й сказати. Давайте обговоримо це згодом. Зараз у мене зустріч із сенатором, — він підвівся, — я дуже поспішаю.

Моріллі не ворухнувся. Він сидів, дивлячись на Інгліша, і вираз його обличчя тому не сподобався.

— Що ви задумали? — сухо запитав той у лейтенанта.

— Я не впевнений, містере Інгліш, але мені здається, що вам варто закрити це питання негайно. Я повинен здати звіт протягом півгодини.

Інгліш спохмурнів.

— А мені яке діло до вашого звіту?

— А от ви мені й скажіть, — обережно відповів Моріллі. — Та я б хотів віддячити вам, якщо це в моїх силах. Ви завжди були добрим до мене.

Інгліш раптом подумав, що тут щось не так, із цим візитом Моріллі.

Він нахилився вперед і натиснув перемикач селектора.

— Лоїс, зв’яжися із сенатором і скажи, що я спізнюся. Приєднаюся до нього не раніше другої.

— Добре, містере Інгліш.

Він вимкнув перемикач і знову сів.

— Продовжуйте, лейтенанте. Я слухаю, — важким тихим голосом сказав Нік.

Моріллі підсунув крісло вперед, і, дивлячись прямо На Інгліша, мовив:

— Ви й без мене знаєте, як окружний прокурор ставиться до сенатора Б’юмонта. Вони стали заклятими Ворогами відтоді, як сенатор зайняв свою посаду. Якщо окружний прокурор зможе чимось нашкодити сенатору, він, без сумніву, це зробить. А всі знають, що за сенатором стоїте ви. І якщо окружний прокурор зможе нашкодити вам, він так і зробить, сподіваючись, що це якось відіб’ється й на сенаторові. Якщо він зможе втягнути вас у скандал, то не буде особливо пильним із доказами...

— Як для лейтенанта з відділу розслідування убивств ви дуже добре орієнтуєтесь у політиці, — зауважив Інгліш. — Гаразд, припустимо, що так, як ви кажете, і є. Але до чого тут Мері Севіт?

— Та до всього! — вигукнув Моріллі. — Доктор Річардс повідомив мені, що ваш брат помер минулого вечора між десятою й о пів на дванадцяту. Точніше встановити час не вдається. Доктор також сказав, що Мері Севіт померла між дев’ятою та північчю. Міс Гапер бачила, як ваш брат виходив від Мері Севіт о дев’ятій сорок п’ять минулого вечора. Окружний прокурор довго не думатиме і пов’яже ці два самогубства. А тоді заявить, що ваш брат убив дівчину, потім повернувся у свій офіс та застрелився. Усе це потрапить у газети, і здійметься такий скандал, що ні вам, ні сенатору не позаздриш.

Інгліш довго сидів нерухомо, дивлячись застиглим поглядом на Моріллі.

— А навіщо ви все це розказали мені, лейтенанте? — запитав він нарешті.

Моріллі відвів від Інгліша малі чорні очі-намистинки.

— Ніхто, крім мене, не знає, що це вбивство, містере Інгліш. Доктор Річардс відзвітував про самогубство. Коли він дізнається про плямку на килимі, то, звичайно, змінить свою думку. Якщо він дізнається... Але поки що ні доктор, ні окружний прокурор цього не знають.

— А дізнаються вони, коли ви здасте свій звіт, правильно? — запитав Нік.

— Правильно. Якщо я, звичайно, не забуду про плямку крові.

Інгліш пильно подивився на Моріллі.

— Ще є свідчення міс Гапер, — нагадав він лейтенантові, — ви сказали, що вона бачила Роя, коли той виходив із квартири. Якщо вона це повідомить, окружний прокурор захоче вникнути у справу детальніше. Він навіть може знайти плямку.