Жан-Крістоф Ґранже - Багряні ріки

Сліпий дурень, Ньєман допитував ката, який щойно закінчив своє криваве діло.

У підвалі комісар побачив обсновані павутиною залізні стелажі, на яких стояли сотні пляшок із вином. Темні денця, червоний віск, жовто-коричневі етикетки. Поліціянт обнишпорив кожен закапелок, пересовуючи бочки й перекидаючи стелажі, з яких гамузом падали пляшки, розбиваючись на друзки. Від калюж вина линули хмільні випари.

Обливаючись потом, лаючись і відпльовуючись, Ньєман урешті помітив на підлозі дві залізні стулки. Збивши замка, він розчахнув їх.

Тіло Жуано лежало в ямі, наполовину занурене в чорну їдку рідину. Довкола нього плавали зелені пластикові пляшки з-під засобу для чищення каналізації. Хімічні сполуки вже почали свою страшну роботу, вбираючи з тіла гази, роз’їдаючи плоть, перетворюючи її на густу кашу й знищуючи поступово те, що ще недавно було Еріком Жуано, лейтенантом кримінальної поліції Ґренобля. Широко розплющені очі юнака, що, здавалося, дивились просто на комісара, блищали з глибини цієї жахливої могили.

Ньєман поточився назад і несамовито скрикнув. Він відчув, як ребра розпирають йому грудну клітку, наче парасолька, що розгортається. Схопившись рукою за стелаж, під брязкіт і гуркіт пляшок він вивергнув із себе всі нутрощі, усю лють і всі докори сумління.

Він не пам’ятав, скільки часу пробув там, серед випарів вина й кислоти. Але десь із глибин його свідомості, немов припливна хвиля, чорна й руйнівна, здіймалася й міцніла впевненість, остаточна істина, що не мала нічого до вбивства Жуано, проте кидала нове світло на серію вбивств у Ґерноні.

Марк Кост указав був на спорідненість трьох речовин, що позначали кожне з убивств: вода, лід, скло. Тепер Ньєман розумів, що важило не це. Важило те, як знаходили кожне тіло.

Ремі Кайюа було знайдено через відображення у воді річки.

Філіппа Серті — через відображення у кризі льодовика.

Едмона Шернсе — через відображення в скляному даху.

Убивця розміщував трупи так, щоб спершу побачили їхнє відображення.

Що це значило?

Навіщо вбивця завдавав собі стільки клопоту, щоб створити цей ефект роздвоєння?

Ньєман не міг пояснити причин такої поведінки, та він відчував зв’язок між цією подвійністю, відзеркаленнями й позбавленням тіла його глибинної ідентичності, його унікальних ознак — очей і долонь. Він відчував, що ці дві дії спрямовані на виконання присуду, що його виніс невмолимий суддя: цілковите знищення ОСОБИСТОСТІ засуджених.

Що ж такого вчинили ці троє? За що їх перетворено на невиразні відображенні самих себе й позбавлено всіх відмінних прикмет?

Ґернонський цвинтар не був схожий на сарзацький. Стели з білого мармуру здіймалися на темно-зелених моріжках, наче шереги невеличких симетричних айсбергів. Хрести тягнулися вгору, наче цікаві глядьки, що зіпнулись навшпиньки. Лише мертве листя — жовті мазки на смарагдовій травичці газонів — уносило дрібку безладу. Карім Абдуф оглядав могили, методично, терпляче, читаючи імена й епітафії, викарбувані на мармурі, камені чи залізі.

Могили Сільвена Еро він поки що не знаходив.

Ходячи поміж рядами, лейтенант розмірковував про своє розслідування і про крутий поворот у ньому, який відбувся за останні кілька годин. Щоб якомога швидше примчатися в це містечко, він, не вагаючись, «позичив» розкішний «Ауді». Карім гадав, що їде затримувати осквернителя могили, а натомість утелепався в розслідування серії вбивств. Тепер, прочитавши й обмізкувавши всі Ньєманові матеріали, він намагався переконати себе, що його розслідування є складовою частиною цієї більшої справи. Випадки в Сарзаку — проникнення до школи й осквернення гробівця — відкрили йому трагічну долю родини Еро. А тепер виявлялося, що доля ця пов’язана із серією вбивств у Ґерноні. Серті відігравав роль містка між цими двома справами, і Карім вирішив іти власною дорогою, доки не відшукає інші точки дотику, інші зв’язки між цими історіями.

Утім, найдужче захоплювала його не ця нескінченна спіраль подій. Найдужче вабила його можливість працювати пліч-о-пліч із П’єром Ньєманом, комісаром, що своїми лекціями справив на Каріма таке сильне враження в Канн-Еклюзі. Поліціянтом, який висунув теорію дзеркальних відображень і атомної структури злочинів. Людиною дії, жорсткою, нестримною, затятою. Блискучим слідцем, який здобув повагу в поліційному світі, але якого зрештою позбулися через норовливий характер і напади некерованої жорстокості. Карім не міг перестати думати про співпрацю з Ньєманом. Він пишався цим, еге ж. Він був у захваті! Як дивно, що сьогодні, лише за кілька годин до їхньої зустрічі, він саме думав про цього чоловіка!