Алексей Волков - Гра у три руки

І от, волею випадку, їй вдалося заволодіти тим, чого не мала ніколи. Чого, як упевнено вважала, не буває взагалі. От якби вчасно облишити інші турботи і дбати лише про те, щоби воно не зникло, нікуди не поділося... Адже виникла така думка, і не раз! Чому ж тоді не догледіла? Як сталося? Тепер байдуже. Так чи інакше, зараз узахлин пила біля «розбитого корита». Інакше не скажеш. Вона зіжмакала аркуш і кинула геть. Коньяку більше не хотілось, адже ним проблем по-справжньому не заллєш проблем, а тимчасовий ефект уже відбувся.

Куди тепер подітися від таких думок? Вона схилилась і затиснула голову руками. Полегшення не надходило. Попереду — безрадісне життя з купою марних зусиль та головного болю. Чого воно варте?

Не довго думаючи, Ірина відкрутила кран і запхала під воду голову. Холодне-гаряче спрацювало належним чином. Алкоголь відступив, і очі вже знову починали щось бачити навколо. Розтерши рушником обличчя, всілася на місце і взяла телефон. Той самий, минулорічний. Тепер розрізняла навіть прізвища у списку. Ось. На екрані відкрилася сторінка Валерія.

Ні, вона й близько не збиралася використовувати таким чином останній шанс не зустрічати на самоті. До цього ще не дійшло. На кого-на кого, а на нього вона б не кинулася, навіть якби загрожував монастир до кінця життя; це по-перше. А по-друге, якщо уявити, що і цей би відповів, що вже зайнятий, тоді вже точно відразу вішатися, не переживши ганьби, більшої за яку годі уявити. Тим часом накладати руки ще зарано, і той, кого вона відверто не сприймала ні як людину, ні як чоловіка, потрібен зовсім для іншого. Ось як несподівано можуть викрутитися думки людини у новорічну ніч!

Лише зараз Ірина остаточно усвідомила, що гризе найбільше, не даючи жити. Сумніви. Вони — чи не найгірше, що буває у житті. Це те, з чим упоратися самотужки справді важко. Саме вони винні. Картини втраченого щастя, яке почалося після минулого нового року, вперто сиділи у спогадах, не бажаючи відступати і краючи до нестями. Як же щиро вона тоді повірила, що досі помилялась і усе це насправді буває. Дуже рідко, як виняток, але буває. І їй, не будь-кому, а саме їй вдалося знайти це й отримати! Яка ж тоді впевненість оволоділа нею, яке бажання змінити життєві установки!

Та вже невдовзі усе це виявилось ілюзіями. Звичайними дурними жіночими ілюзіями, на які, виходило, здатна навіть вона. Насправді нічого такого на світі не буває. І впевненість, що вона жила досі правильно і нема за чим шкодувати, повернулася на місце. А що ж діється зараз? Схоже, воно таки існує. Усе спочатку? Не від пляшки ж коньяку її так ковбасить! Що за життя... Як це витримати? Адже, якщо таки існує — то трапляється, справді, лише раз у житті, ще й далеко не кожному. Отже, їй більше не світить.

У слухавці пішов виклик. Від дурнуватого шансону, яким Валерій «озброїв» свій номер, мало не знудило. Нічого. Задля такого варто витримати. Бери трубу, телепню... Нарешті.

— Ірочко, йо-майо, вухам не вірю! Ну невже згадали про мене і вирішили привітати з Новим роком? Щастя-здоров'я, бабла і форсажу! Ви де?

— І вам також усіх благ, можливих і неможливих.

— Ірочко! Ой, блін... Ірино Ігорівно! Забув, пробачте. Ірино! Можливі блага у мене усі оптом в арсеналі. А з неможливих знаю лише одне. Та й те від вас залежить!

— Валерію, я чую, що ви раді. Я також. Але про можливість чи неможливість ваших мрій давайте поговоримо потім. У мене до вас — конкретна справа. Ви можете стати на кілька хвилин серйозним і вирішити її так, як вирішуєте усі ділові питання? Чітко й конкретно. Хочу вас про це просити.

— Ірочко, все що завгодно. Аби тільки у моїх силах...

— У ваших — без сумніву. Але мусите облишити жарти і постаратися. Це не новорічний прикол і не привід для мого дзвінка. Конкретна справа, в якій мені потрібна саме ваша думка. Ви добре мене розумієте?

Нарешті до нього дійшло. Каламбурні інтонації зникли, й орангутанг у людському обличчі заговорив зовсім по-іншому. Вона продовжила:

— Ну ось, тепер, чую, справді зрозуміли. Постарайтеся вникнути і бути уважним. Хочу, щоб ви відповіли на одне запитання. Мене цікавить саме ваша особиста думка. Розумієте? Це ніяк не пов'язано з тим, що ви добиваєтеся мене як чоловік. Така обставина в даному випадку не має жодного значення, і відповідь ваша ніяк не вплине на наші подальші стосунки, якою б не була. Хочу знати лише вашу «голу» думку. Але відповідь повинна бути щирою і правдивою. І не намагайтеся визначити, який варіант мене більше влаштує. Не дай Бог, збрешете — я це обов'язково відчую, а тоді вже точно ніколи до вас не зателефоную.