Сергій Бут - «Аляска»

— Агов, Водолазе, прибери за сусідом, — Чахлий підтвердив побоювання Антона.

Антон трохи піднявся на лікті та глянув на санітара. Колишній прийом — колючий погляд — уже не діяв. Маючи в тилу кремезного напарника, Чахлий не надто жахався Антонових витріщань. Навпаки, він посмілішав:

— Давай, давай, — наполегливо повторив санітар.

Їхня сутичка мала продовження. Учасники не поступались один одному у впертості, і тільки невигідне становище пацієнта стримувало його від бійки.

— Сам мий, — огризнувся Антон, перехиливши чашу санітарового терпцю.

— Ти чув, що ця гнида недозріла сказала? — спитав у Шрека Чахлий, полізши до кишені по джокера.

Велетень глипнув на призвідника бунту. Його погляд не віщував Антону нічого доброго, і пацієнт відчув це всіма фібрами душі. Тим часом Чахлий обернувся до нього й прошипів:

— Ти ще не второпав, куди потрапив, шмаркачу. Наші руки й тебе дістануть. Щоб відтермінувати цю подію, роби, що тобі наказують!

Знехтувавши санітарові слова, Антон повернувся до нього спиною й заліз під накривало.

Відверта непокора знахабнілого психа вивела з рівноваги Шрека. Наступної миті його могутні руки зірвали з ложа бунтівника й пожбурили на підлогу. Удвічі більший Шрек волочив жертву по брудному лінолеуму, стираючи немічним тілом шар пилу, залишеного старенькою прибиральницею. Санітара трусило зі злості. Він не полінувався стати на одне коліно, щоб процідити нахабі в самісіньке вухо:

— Хочеш дихати цим смородом усю ніч? Зараз матимеш змогу!

Чахлий відступив до дверей, звільнивши напарникові арену для маневру. Його губи скривилися в садистську посмішку, насолоджуючись поразкою ворога. Тим часом події розгортались якнайгірше для Антона. Скинувши силоміць пацієнта з ліжка, Шрек тицяв його обличчям у лінолеум поруч із калюжею сечі.

— Приємно?! — ричав Шрек. — Хочеш, щоб усі цим дихали?!

Затиснутий у лабети дужого санітара, Антон щосекунди втрачав віру в перемогу. Йому бракувало сили протистояти не лише фізично, а й морально. На підтримку від друзів годі було й чекати, тому, оцінивши свої шанси як невтішні, пацієнт здався.

— Гаразд, — стиха відповів він.

Шрек угамувався. У кутиках рота все ще пінилася слина, але те, що пацієнт визнав його силу, повернуло санітара в рамки посадової інструкції.

— Так би й одразу.

Шрек підвівся, схопив відро й витрусив з нього ганчірку просто на голову Антона. Дрантина опустилась йому на потилицю і звалилася під руки, убиваючи в чоловікові останні краплі гідності. Такого приниження Антон не терпів зроду. Привселюдно сплюндрована честь вимагала помсти, а втім, обачність холоднокровно наказувала скоритися. Чоловік схопив ганчірку й узявся прибирати за Анатолієм.

Санітари тішилися картиною абсолютного приниження бунтівника. Щонайясніше очі світились у Чахлого. Зазвичай він значно довше виношував ідеї щодо покарання невгодних йому пацієнтів, але тут у пригоді став Анатолій. Завдяки одному недужому пощастило розправитися з іншим.

Чахлий зі Шреком проконтролювали процес прибирання і, діставши бажаний результат, вийшли в коридор.

Тягар пережитої образи й приниження звалив Антона в ліжко. Скалічена психіка зазнала нового удару, можливо, набагато важчого за попередній.

Донедавна все життя Антона зводилося до банальщини: дім — робота, і весь світ обертався довкола сімейного гнізда й рятувальної станції на березі Чорного моря. Проте однієї ночі «система» дала збій і в його житті поселився Страх. Спочатку то був страх за скоєне, а вже потім тяжка душевна скруха, яка краяла йому серце. Необачна помилка коштувала йому надто дорого. Сотні разів Антон шкодував про цей випадок, але минуле не можна виправити, зосталося тільки розпочати боротьбу за власне життя, яке з небачених причин опинилося під загрозою. Боротьба з невідомим Злом, стала сенсом виживання.

Битву за битвою Антон програв війну раніше невідомому явищу, яке зводило його з розуму. Доти він сприймав як міф світ духів і потойбіччя, тож зустрітися з чимось Незрозумілим, лицем до лиця виявилося чоловікові не до снаги. Аж ось за грубезними мурами лікарні, де жевріла надія на захист і цілковите одужання, на нього знову вчиняють тиск. Якщо в першому випадку розум Антона відмовлявся до певного часу вірити в реальність ворога, то в другому — йому протистояли живі люди, покликані зцілити недугу.

Роздуми пацієнта урвав Міхаель.

— Не ображайся на нього, — перепрошував він за мокрого сусіда. — Невідомо, що завтра з нами буде.