• Пожаловаться

Микола Козакевич: "Веста" не знає пощади

Здесь есть возможность читать онлайн «Микола Козакевич: "Веста" не знає пощади» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. Город: Київ, год выпуска: 1962, категория: Детектив / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Микола Козакевич

"Веста" не знає пощади: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «"Веста" не знає пощади»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У пригодницькій повісті “Веста” не знає пощади” відомий польський письменник Микола Козакевич викривав підступні дії ворогів нової Польщі, які намагаються підірвати економіку країни. Добре замаскована банда старається вивезти за кордон якнайбільше коштовностей. Таємничий жорстокий ворог нещадно розправляється з усіма, хто може навести на слід злочинців. Молоді працівники міліції, яким доводиться стикатися з багатьма несподіванками, натрапляють на цей слід, долаючи перешкоди, розплутують його і викривають банду.

Микола Козакевич: другие книги автора


Кто написал "Веста" не знає пощади? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

"Веста" не знає пощади — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «"Веста" не знає пощади», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але Юрека не було.

***

Юрек В’юн не знав, що робити цілий вечір у Кракові. Він вийшов на вулицю. Перед готелем стояла “Варшава”, і Юрек, не довго думаючи, вирішив трохи проїхати містом.

— Щоб суглоби в тебе не заржавіли, старушко, — сказав, з насолодою запускаючи мотор. На площі його затримав світлофор. Раптом Юрек побачив капітана Завірюху і Недєльського, які сідали в таксі. Зрадів — ото буде потіха! Поїде слідом, а завтра хвалитиметься, мовляв, знає все, що вони робили ввечері. І ось — зелене світло. Таксі рушило, і Юрек уже хотів їхати, коли це поперед нього заїхало інше таксі.

У нього секунд через п’ятнадцять сіли два чоловіки.

“Ах, ти такий!” — у думці вилаяв Юрек непроханого гостя, але обігнати його на тісних вулицях Кракова не міг. Зненацька таксі загальмувало. Зупинився і Юрек. Попереду він побачив машину, в якій їхав капітан. Вона теж стояла. Ось із неї вискочив Недєльський і побіг до кіоска з цигарками.

— Але чому цей тип не їде? — дивувався Юрек, поглядаючи на таксі, що стояло попереду. Недєльський повернув до машини, ховаючи в кишеню пачку сигарет. Та ось машина з капітаном і сержантом рушила з місця, таксі, що плуталося перед В’юном, поїхало за нею.

“Що за чорт?” — дивувався Юрек. Через кілька хвилин машина Завірюхи повернула вліво, і — о диво! — таксі попрямувало туди ж.

“Ну стривайте, — подумав Юрек, — я поїду за вами, побачу, що ви за півні”.

Через деякий час будинків стало менше — почалося передмістя. Уже стемніло, треба було ввімкнути світло, але Юрек погасив навіть підфарники. Через якусь хвилину передній автомобіль теж погасив світло. Тільки таксі, в якому їхав капітан Завірюха і сержант Недєльський, пронизувало темряву сильним світлом своїх фар.

***

Янтарний мундштук і пароль легко відкрили перед ними важку, оковану браму монастиря. Воротар, не сказавши ні слова, повів їх довгою галереєю. Кожен крок звучав тут, як у порожній бочці.

— Усі вже зібралися? — спитав Завірюха монаха.

— Не знаю. Нічого не знаю, — відповів той. — Ми не цікавимося тим, що діється в приміщенні наших добродійників. Знаємо, що ви, панове, жертвуєте чималі суми на наш монастир, і дозволяємо вам час від часу тут збиратись. Але, заглиблені у вічність, ми не цікавимось тлінним світом…

Завірюха подумав, що в цих монахів голови в небі, а ноги явно на землі, у тлінному світі. Але промовчав, намагаючись запам’ятати дорогу, якою йшли, порівнюючи її в пам’яті з тим, що чув від Теофіла. Сержант Недєльський ішов на півкроку позаду. Перед залізними дверима зупинилися. Монах постукав, і двері тихо прочинились. “Напевно, добре змазані, бо не скриплять, хоч важать, мабуть, кількасот кілограмів”, — мимохідь подумав капітан. У темряві коридора ясніло біле вбрання іншого монаха.

— Далі вас, панове, поведе цей брат, — сказав монах і відійшов.

— Дякуємо вам, брате, самі знаємо дорогу, — твердо мовив капітан. Монах, який охороняв двері, схилив голову на знак згоди. Завірюха впевнено рушив коридором і за третім по черзі поворотом зійшов на сходи. Він знав розташування цієї частини монастиря, — план її накреслив Теофіл — знав, що сходи ведуть на хори покинутої каплиці, в якій відбуваються зборища банди. Недєльський у таких же, як і в капітана, туфлях на каучуку тихо йшов за ним, відчуваючи, як у нього дедалі дужче б’ється серце.

Юрек В’юн поставив машину на глухій бічній дорозі за якихось сто метрів од входу в монастир. Це була алея з акацій, густе гілля яких, мов шатро, добре захищало “Варшаву” од непроханих очей. Юрек бачив, як Завірюха і Недєльський вийшли з таксі і почали стукати в браму. Друга машина стояла в тіні дерев посередині між переднім таксі і “Варшавою” Юрека. Тепер у Юрека вже не було сумніву, що за його “начальником” шпіонять пасажири другого таксі. Коли монастирська хвіртка зачинилася за обома працівниками міліції, Юрек почув, як грюкнули дверцята машини, і за хвилю друге таксі промчало повз нього, повертаючи до Кракова. Але вже без пасажирів.

В кущах під мурами монастиря Юрек побачив слабкий вогник цигарки.

— Ждуть негідники, — буркнув шофер. — Ну то й я почекаю.

***

Великий і похмурий зал. Колись тут була напевно каплиця. Про це свідчило високе склепіння з стрункими колонами, хори, де ще стояв розібраний орган. Капітан залишив двері трохи причиненими і разом з Недєльським примостився за пюпітром диригента хору. Акустика залу була ідеальна, — вони добре чули кожне слово, сказане за великим дубовим столом, освітленим старовинною люстрою.

Читать дальше
Тёмная тема

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «"Веста" не знає пощади»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «"Веста" не знає пощади» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


Леонід Тендюк: Слід «Баракуди»
Слід «Баракуди»
Леонід Тендюк
Роман Квант: Покарання
Покарання
Роман Квант
Єжи Путрамент: Четверо в яхті
Четверо в яхті
Єжи Путрамент
Микола Ярмолюк: Полуничний сезон
Полуничний сезон
Микола Ярмолюк
Микола Білкун: Роман шукає
Роман шукає
Микола Білкун
libcat.ru: книга без обложки
libcat.ru: книга без обложки
Збігнєв Ненацький
Отзывы о книге «"Веста" не знає пощади»

Обсуждение, отзывы о книге «"Веста" не знає пощади» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.