Марина Меднікова - Зірка, або терористка

Пан осміхнувся поблажливо, як дитині.

— Не заглиблюйтеся у несуттєве. З непорядними людьми не маю справ. Почнемо.

«Джефрі, більше нікому. Як дізнався? Як передав гроші?

Джефрі, мій Джефрі, я завинила перед тобою. Дороті таки висмикнула з лотереї щасливий квиток, а мені — дірка від бублика».

Адвокат заспокійливим професійним голосом лапідарно змалював ситуацію. З його густо приперченої юридичними термінами промови випливало, що Зірчина справа — кака, а Зірчина уперта позиція не допомагати слідству — дурість.

— Слідство має незаперечні докази. Ви офіційно мали опікунство над Голуб і договір про успадкування квартири?

— Одне, коли доглядає чужа людина, інша річ — офіційний опікун. Так мені пояснили.

— Хто?

— Юристи.

— А квартира?

— Маю власну. — І все-таки.

— Мені сказали, коли Травку заберуть у психушку, можуть відібрати і квартиру. Я хотіла гарантувати їй житло за всіх обставин.

— Це теж юристи підказали?

— Вони.

Занотував золотим стилом у записничок.

— На місці останнього злочину, тобто у кабінеті дієтсестри Король, знайшли чашку з недопитим чаєм і вашими відбитками. Є свідки, що ви разом з Король обідали там.

Отрута виявлена лише в її чашці.

— Я не обідала. Я зазирнула до неї за пігулкою від головного болю і була там хвилини зо три, не більше.

— А чашка ваша?

— Мені слідчий показував. Моя. У мене таких шість.

— Ви приходили з чашкою?

— Ні. Я цим сервізом взагалі рідко користуюся.

— Як вона могла туди потрапити? На місце злочину. Якраз перед викликом швидкої і міліції. Це — домашнє завдання для вас. Згадайте, хто до вас приходив, з ким обідали-снідали, таке інше.

Адвокат знову занотував золотим пером у записничок.

— Міліція знайшла в селі Хотянівка, на дачі у вашого, даруйте, коханця…

— Він мені не коханець.

— А хто він вам?

— Ніхто.

— Але ж він називався вашим нареченим, про це є свідчення, і ви не заперечували? Це не я вас запитую. Це запитає прокурор. То більш, що на цій самій дачі і виявили знаряддя злочину. Обмізкуйте, з найменшими нюансами — на папірчику. Хто, де, коли, з ким, хто міг бачити, хто не міг бачити, хто таки бачив, кому сказав і далі по ходу п’єси.

Четверте. Ваш закордонний друг Джефрі Колінз…

Наполягатимете, що не друг?

— Не буду. — І правильно. Є відеосвідчення. Ваш заокеанський друг раптово хапає під пахву дочку і повертається на батьківщину.

Схоже на втечу.

— Вільна людина.

— На професійних касетах відзняті ви з Колінзом. Слів не чутно, але сурдоперекладачі визначили, що йшлося про трагедію в ліцеї, й упередженим людям може здатися, що ви звітуєте йому про виконання терористичного завдання.

Мікронна плівка позірного життя, в якому є дружба і любов, приязні сусіди, чиста білизна і пухнастий Макс, знову луснула, тріснула, відкривши безодню кривди, зради, химер. І Зірка Симчич шкереберть летить туди. А най їх усіх качка копне. Татусю, забери мене звідси. Я не хочу жити у світі, де живе така наволоч, як Олег Ткач. -… і ми маємо цих правил дотримуватися, — адвокат поставив крапку.

— Даруйте, — Зірка торкнулася немитої голові, де волосся вже не стирчало пухнастим їжачком, а прилипло до тім’я. — Даруйте, я не почула, повторіть, будь-ласка.

— Ви кепсько почуваєтеся? Можна влаштувати медичне обстеження. Це дасть нам виграш у часі.

— Я в нормі. Але, якщо треба, то чиніть, як знаєте. Маю здогад про потугу, яка стоїть за всім цим страшним сном.

Здогад для мене настільки неймовірний, що я сама собі видаюся божевільною. — Імена, паролі, явки, — адвокат знову розгорнув записника і наставив золоте стило, як списа. — Ім’я є, доказів жодних, мотивів — ні. Що ви сказали про правила гри?

— Зірко Орестівно, невігласам здається, що слідство і суд — об’єктивна реальність, як математика чи конструкція двигуна внутрішнього згоряння. А насправді, вступаючи в кожну нову справу, ми розпочинаємо, сказати б, парний танок. На кшталт танго. Від людського фактора залежить — виграють танцюристи чемпіонський титул чи ні. Один партнер робить крок уперед, другий, відповідно — крок назад, один — праворуч, другий — ліворуч. Це я — для наочності. Ми з вами маємо вцілити у потрібну мішень у потрібний час. Від сьогодні говоритимете слідству лише те, що я вам дозволю і лише тоді, коли дозволю. Хто першим прокинувся, того й капці.

— Я можу вас попросити? — зненацька запитала Зірка.

— Для того я тут — У мене залишився вдома кіт… Максиміліян. Я хвилююся. Ось телефон мого сусіда Олега Ткача…