Єжи Едігей - Операція «Вольфрам»

Здесь есть возможность читать онлайн «Єжи Едігей - Операція «Вольфрам»» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1992, Издательство: «ВСЕСВІТ», Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Операція «Вольфрам»: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Операція «Вольфрам»»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Єжи Едігей (Єжи Корицький) — один з найвизначніших польських майстрів детективного жанру. Єжи Едігей опублікував понад п'ятдесят творів, а кілька вийшло у світ після смерті автора.
Серед найпопулярніших творів письменника: «Справа Нітецького» (1966), «Ельжбета іде геть» (1968), «Пансіонат на Страндвеген» (1969), «Людина зі шрамом» (1970), «Заповіт самогубця» (1972), «Смерть чекає біля вікна» (1973), «Історія одного пістолета» (1976), «Це його справа» (1978), «Ідея вартістю сім мільйонів» (1982), «Фотографія в профіль» (1984) та ін.

Операція «Вольфрам» — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Операція «Вольфрам»», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Дайте мені, будь ласка, ключі од валізи.

— Я ніколи не замикаю її, бо не вожу з собою ніяких скарбів.

Дівчина відкрила шкіряну валізу й так нахилилась над нею, що Міллер мав змогу добре роздивитися гарні стрункі ноги. Покоївка знала їм ціну і вміла при нагоді показати.

— Ви вперше в Кейптауні?

— Я взагалі вперше у вашій країні.

— Гарнішої країни немає, — впевнено мовила дівчина, — але трохи забагато чорношкірих. Маємо з ними клопіт.

Міллер навмисно промовчав.

— Ви надовго до нас?

— Ще не знаю. Може, на кілька днів, а може, й надовше.

— Ви турист?

— Ні, я бізнесмен.

— Зараз сюди приїжджає багато бізнесменів. Кейптаун став великим торгово-промисловим центром, — дівчина спритно виймала речі з валізи и розкладала їх на полицях стінної шафи в малому коридорчику. — Мене звуть Марі Стрійдом, але друзі кличуть просто Марієттою.

— Чи можу і я вас так називати?

— Звичайно! Буду дуже рада.

Всі речі вже лежали на полицях, два костюми висіли на плічках, проте дівчина не квапилась виходити.

— Раджу вам одягнути легкий світлий костюм, бо сьогодні надворі гаряче. І постарайтесь не бути довго на сонці, а також не пити спиртного. До нашого клімату слід звикати поволі. Адже із зими ви стрибнули просто в спекотну пізню весну. Ви з самого Цюріха?

«Вона сказала: з Цюріха, — думка блискавкою пронизала свідомість Міллера. — Отже, мною зацікавились, покоївка отримала конкретне завдання від свого начальства. Треба далі грати свою роль, тільки обережно».

— Я добирався два дні, — відповів він, і то була правда, — бо затримався в Єгипті. Цюріх не має прямого сполучення з Кейптауном. Дуже вам дякую за поради, Марієтто. Спробую скористатися ними. Зараз погуляю трохи по місту, а завтра почну нав'язувати ділові контакти. Я власник торговельної фірми в Цюріху. Ось моя адреса, коли б ви раптом завітали в наше місто. — Міллер дав дівчині свою візитну картку.

— Дякую, але поки що я не збираюся в Європу.

— Хто знає…

Дівчина заховала візитку в кишеню фартушка. Міллер мовчав, і Мері Стрійдом нічого не лишалось, як попрощатися. Вона ще витерла ганчіркою якісь невидимі порошинки на столі і, вже стоячи на порозі, додала:

— Якби вам щось знадобилось, прошу зателефонувати, я працюю до десятої, але можу затриматися й довше.

То була красномовна пропозиція, на яку Антон відповів коротко:

— Дякую, Марієтто.

— Прошу телефонувати, — повторила покоївка. — На котру годину замовити вам сніданок у номер?

— Дякую. Я завжди встаю о сьомій, але снідати буду внизу.

— Як бажаєте.

Дівчина вийшла, а Міллер поринув у роздуми. Марієтта відверто прагнула потрапити до нього в ліжко. Він, звичайно, не заперечував проти коротенького роману з милою стрункою покоївкою, але все це виглядало досить незвично. Невже дівчина підробляла готельною проституцією? Ні, такого не могло бути, бо в готелях, позначених чотирма зірочками, забороняють будь-яку фамільярність з клієнтами. Дівчина явно діяла за інструкцією, адже відомо, що найважливіші відомості жінка здобуває часом у ліжку коханця. Тільки чому служба безпеки так зацікавилася скромною особою Антона Міллера? Що вони знають про нього і чого шукають? Всі його документи в зразковому порядку. Протягом останніх років він не займався нічим підозрілим, якщо не рахувати кількох незначних спроб — з контрабандою сигарет чи невдалою операцією з турецьким опіумом. А може, все-таки марсельська справа? Ні, це неможливо! Бо коли б Інтерпол натрапив на його слід, його давно заарештували б іще у Швейцарії. А що ж тоді? Поза всяким сумнівом, це не кохання з першого погляду — Антон Міллер вже давно не вірив у подібні дурниці. Він умів спокушати жінок, умів подобатися їм. Не раз вони ставали йому в пригоді, але тут усе розвивалося надто вже швидко і надто нахабно.

Проте він скористався добрими порадами дівчини: помившись під душем, замість сірого, досить теплого костюма вдягнув легкий тропічний костюм і вийшов надвір. Аби хоч трохи познайомитися з Кейптауном, пройшовся його вулицями, потім узяв таксі й попросив водія показати йому місто. Здавалося, за ним ніхто не стежив. Тут Міллер мав неабиякий досвід і з першого погляду розпізнавав агента поліції. Водій таксі, задоволений вигідною поїздкою, намовив пасажира відвідати найгарніший, за його словами, пляж у всій Африці, де Міллер зайшов у кав'ярню і випив міцної кави. Марієтта казала правду — місцевий клімат почав даватися взнаки: голова налилася свинцем, дедалі частіше доводилося витирати піт з чола. Давалася взнаки ще й утома від подорожі, тому Антон вирішив повернутися в готель. До покоївки він так і не зателефонував, бо почував себе не в найкращій формі. Та й не звик він платити за те, що завжди мав задарма. Спати ліг рано, а прокинувшись на світанку, знову відчув силу. Організм швидко призвичаївся до іншого клімату, бо довгі роки перебування в тропіках таки загартували його. Однак він не вставав, але, лежачи на просторому ліжку, розмірковував, в який бік скерувати перші кроки. Вирішив відвідати кілька великих торговельних фірм й почати з ними суто офіційні переговори: побачити, що з цього вийде. А потім можна буде перейти й до більш цікавих тем, як, наприклад, постачання товарів, які ввозити заборонено.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Операція «Вольфрам»»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Операція «Вольфрам»» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Вольфрам Флейшгауэр
Вольфрам Флейшгауэр - Пурпурная линия
Вольфрам Флейшгауэр
libcat.ru: книга без обложки
Вольфрам Флейшгауэр
Вольфрам Кобер - Я - человек
Вольфрам Кобер
Вольфрам Кобер - Война
Вольфрам Кобер
Вольфрам Кобер - Новая
Вольфрам Кобер
Вольфрам Кобер - Цатар
Вольфрам Кобер
Виктор Вольфрам - Подъездные драмы
Виктор Вольфрам
Вольфрам Терехов - Остров Манус
Вольфрам Терехов
Отзывы о книге «Операція «Вольфрам»»

Обсуждение, отзывы о книге «Операція «Вольфрам»» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x