Єжи Едігей - Операція «Вольфрам»

Здесь есть возможность читать онлайн «Єжи Едігей - Операція «Вольфрам»» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1992, Издательство: «ВСЕСВІТ», Жанр: Детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Операція «Вольфрам»: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Операція «Вольфрам»»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Єжи Едігей (Єжи Корицький) — один з найвизначніших польських майстрів детективного жанру. Єжи Едігей опублікував понад п'ятдесят творів, а кілька вийшло у світ після смерті автора.
Серед найпопулярніших творів письменника: «Справа Нітецького» (1966), «Ельжбета іде геть» (1968), «Пансіонат на Страндвеген» (1969), «Людина зі шрамом» (1970), «Заповіт самогубця» (1972), «Смерть чекає біля вікна» (1973), «Історія одного пістолета» (1976), «Це його справа» (1978), «Ідея вартістю сім мільйонів» (1982), «Фотографія в профіль» (1984) та ін.

Операція «Вольфрам» — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Операція «Вольфрам»», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Щиро дякую за таку вичерпну інформацію.

В руці Міллера, ніби у фокусника, з'явилася двадцятип'ятирендова банкнота, яка умить зникла в кишені адміністратора. Його повага до нового гостя стала ще більшою. Дрібні подарунки зміцнюють дружбу, а відколи фінікійці винайшли гроші, то саме вони найкраще годяться для цього.

Йдучи слідом за портьє, який ніс валізу, Антон Міллер сів у ліфт. На дев'ятому поверсі вони зустріли покоївку: дівчину років двадцяти п'яти. Красунею її не назвеш, але була струнка і досить приємна на вигляд. Рудувате волосся та порівняно світла шкіра красномовно свідчили про її голландських предків. Водночас великі чорні очі виказували, що серед тих предків могла й бути індуска. До запровадження апартеїду такі шлюби траплялися досить часто, особливо в провінції Натал.

Покоївка, вдягнена у звичайний готельний «мундир», — біла блузка, маленький мереживний фартушок на чорній спідничці й така сама пов'язка на рудуватому волоссі, — з цікавістю роздивлялася нового гостя. Вклонившись, вона запитала з приємною посмішкою:

— Який номер?

— Дев'ятсот двадцять сьомий, — відповів портьє.

— Я його щойно приготувала.

— Дякую, — і собі обізвався Антон Міллер.

Портьє відчинив двері, поклав валізу на підставку й, отримавши два ренди, нечутно вийшов з кімнати. Адміністратор казав правду — номер був досить великий і зручний. Звичайні для цього розряду готелів меблі: широке ліжко, накрите білою накрохмаленою постіллю, біля протилежної стіни — зручний диван, два крісла і два стільці, столик, високий торшер, на підлозі — м'який сірий килим, з невеличкого коридора вхід у ванну кімнату. В тому ж коридорі у стіні була вмонтована велика шафа, в якій лежали щітки й крем для взуття, а також — про всяк випадок — подушечка з голками та нитками. Ще стояв у кімнаті кольоровий телевізор фірми «Філіпс» і холодильник з цілою колекцією алкогольних та прохолодних напоїв.

Антон Міллер підійшов до вікна й широко розчинив його. З висоти дев'ятого поверху він побачив досить велике подвір'я, в'їзд у підземний гараж, навантажувач перед рестораном і газон з клумбою. Сусідній будинок був трохи нижчий, тому вдалині видніли пагорби з віллами й садами, а з лівого боку, поряд з маленьким клаптиком темно-блакитного моря, стримів ліс баштових кранів.

Роздивляючись краєвид, новоприбулий, проте, ніяк не міг позбутися неспокою і чорних думок. Усе його життя, відколи сімнадцятирічним хлопцем утік з батьківського дому, щоб уже ніколи туди не повернутися, — то була безперервна гонитва за кар'єрою та грішми. Поразок у тій гонитві було більше, ніж перемог, а літа тим часом минали. Зараз, уперше потрапивши в Кейптаун, Антон Міллер зрозумів, що тут, можливо, фортуна надасть йому останній шанс.

Але який саме? Він не міг відповісти на це запитання, бо не мав ніякого конкретного наміру. Гроші з марсельського нападу розійшлися. Відома фірма «Імпорт-експорт» існувала скоріше на папері — аби тільки надто цікаві швейцарці не виявляли надмірного інтересу до свого співвітчизника і комусь не закортіло перевірити його родовід, де на них чекала не одна несподіванка. Проте нічого подібного, на щастя, не спадало на думку працівникам швейцарської поліції.

Скільки перспективних справ пішло нанівець. Навіть така, здавалося, безпрограшна, як нафтові родовища в Республіці Біафра [1] Республіка Біафра (південно-східний регіон Нігерії) проіснувала кілька років (1967–1970). . Замість мільйонів доларів, Антон ледь урятував власну шкуру, добре подірявлену кулею негритянського солдата з армії генерала Тонована. Не виправдав надій також Заїр і, врешті, бундючний прем'єр-міністр Сміт з Південної Родезії, яка зараз називається Зімбабве і якою керують чорношкірі.

Залишилась тільки Південно-Африканська Республіка, оточена з усіх боків чорношкірими ворогами і всередині якої чигала чорна небезпека. Ця країна мала золото, діаманти, уран та інші величезні багатства, а також людей, ладних боротися за ці багатства, хай навіть із цілим світом. Тому нічого дивного, що колишній учасник боїв французького Іноземного легіону в Алжірі та В'єтнамі, а потім найманець Чомбе і Касавубу, свої останні надії покладав на країну, чия найбільш висунута на південь частина суші називається мисом Доброї Надії.

Міллер більше не розраховував на нові солдатські пригоди і на такий шлях до здобуття кар'єри: був для цього застарий і вже занадто мудрий. Він переконався, що негри стріляють дедалі влучніше, а життя в людини одне. Нехай у ці ігри бавляться молодші й дурніші, адже таких ніколи не бракувало. Він-бо, цюріхський бізнесмен, хотів би розкрутити тут якусь солідну справу. То не мусить бути на сто відсотків чесна справа. Чим менша відстань від параграфів карного кодексу, тим більше платять. Головне полягає в тому, аби не заплутатися в джунглях тих параграфів, або вміти вчасно зникнути, що Міллерові завжди вдавалося.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Операція «Вольфрам»»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Операція «Вольфрам»» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Вольфрам Флейшгауэр
Вольфрам Флейшгауэр - Пурпурная линия
Вольфрам Флейшгауэр
libcat.ru: книга без обложки
Вольфрам Флейшгауэр
Вольфрам Кобер - Я - человек
Вольфрам Кобер
Вольфрам Кобер - Война
Вольфрам Кобер
Вольфрам Кобер - Новая
Вольфрам Кобер
Вольфрам Кобер - Цатар
Вольфрам Кобер
Виктор Вольфрам - Подъездные драмы
Виктор Вольфрам
Вольфрам Терехов - Остров Манус
Вольфрам Терехов
Отзывы о книге «Операція «Вольфрам»»

Обсуждение, отзывы о книге «Операція «Вольфрам»» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x